Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/125

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



Той і просить: „Прочитайте!”
— Тая прочитав!
„Та іще раз прочитайте!”
— Ще раз прочитав.

„Моя просьба на тім боцї,
Там її конець!”
Аж тогдї затримав просьбу
Сьвятий пан-отець.

 
——o——
 
14. Чого люди не скажуть!
 

Не вважає архирей,
Що сам не без того,
А бештає за гріхи
Вдівця молодого.

„Хто казав вам?” каже той.
— Як то хто? а люде!
„Та хто тепер людям тим
Вже вірити буде?!

Та вже вони і на вас,
Пресьвятий пан-отче,
Росказують то і то,
Звичайно не в очи!”