Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/234

33. Пхла.

По Жидови лазить воша.
„Цо то?” пан питає.
— „А цуж, панє? та то пхла!”
Мошко відвічає.

Чеґож она бяла так?”
— „Бо йон жона прала!”
„Чеґож она пласка так?”
— „На нєй цурка спала!”

„Чемуж она, кєди так —
Нє скаче, ґалґанє?”
— „Бо нє пора, панє муй,
Єще млода, панє!”

 

——o——

 

34. Дивний бик.

Видить мужик у Жидка
Невеличкого бичка
Під шклом в образочку.
А цїкавий був мужик:
— „Що то, — каже, — в вас за бик
Висить на кілочку?”

Мошко й каже: „Вір не вір,
А на сьвітї є сїм гір
Без зими і лїта.
Там трава висока є,