Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/273

 Та як „мясо” вимовляв,
 Мясо і упало
 І з ним польського кота
 В мінутї не стало.

Несе мясо польський кіт,
Руський і питає:
„Що ти, котику, несеш?”
— Мєнсо! відвічає.
 Так як мєнсо вимовляв,
 То так стиснув зуби,
 Що бідняка руський кіт
 Лиш облизав губи.

 

——o——

 

5. Старий вовк.

Ізнеміг ся старий вовк,
Ледве що плететь ся,
Аж з ягнятами вівця
На чолї пасеть ся.
 Приходить він до вівцї,
 Став на задні пяти,
 Просить собі на обід
 Одного ягняти.
Та і каже, що „Не дам,
Не мої ягнята,
А от онде тато їх,
Попроси у тата!”