Історія формування ПЗФ Київщини
населені пункти: Ямпіль – Іванівна – Чорнобиль – на пн. від с. Паришів – на с. Гдень – вздовж державного кордону з Білоруссю – с. Теремці – акваторія водосховища проти гирла р. Прип’ять – по акваторії на південь до лінії на захід на с. Зелений Мис.
В останній час, а саме 2010—2011 роки, громадські організації і науковці, які продовжують займатися створенням нових територій ПЗФ у Київській області, зіштовхнулись з категоричним небажанням лісогосподарських підприємств погоджувати створення нових об’єктів. Так, наприклад, після початку роботи зі створення ландшафтного заказника «Великий ліс», лісники розпочали рубку урочища, а потім територія проектованого заказника ще й постраждала від низової пожежі, яка зайнялася внаслідок підпалу.
Незважаючи на проблеми, про які йдеться вище, робота з розбудови мережі природно-заповідного фонду області продовжується. Так, у 2012 році Київська обласна рада створила декілька нових території ПЗФ – «Три Дуби», «Юрівський», «Астрагал», «Сині дубки», «Гореницький» та «Дулицьке». Цікаво, що заказники «Астрагал» та «Сині дубки» є досить давніми напрацюваннями групи науковців Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка, проте через тривалий період після підготовки обґрунтувань вдалося таки довести заповідання згаданих об’єктів до логічного завершення. Також у 2012 році була підготовлена значна кількість нових обґрунтувань щодо створення територій ПЗФ Київщини.
Аналізуючи обґрунтування і рішення органів державної влади, згідно з якими у різні роки створювалися території ПЗФ, можна прослідкувати певну еволюцію природоохоронної думки з кінця 1960-х до сьогоднішнього дня. Так, заповідні території, які створювалися на початку цього періоду, були заповідними паркамипам’ятками садово-паркового мистецтва або ділянками лісів, виділених за суто господарськими критеріями, як то «високопродуктивні соснові насадження», «природні зарості звіробою – цінної лікарської рослини» (аналогічно – зарості чорниці, конвалії тощо). Проте, починаючи з середини 1980-х років головною причиною створення територій ПЗФ стає збереження популяцій, колоній, гнізд, місць зростання видів, занесених до Червоної книги України, збереження болотних та старовікових лісових екосистем. Причинами цього, вірогідно, є поява в СРСР інституту Червоної книги та поява громадських організацій природоохоронного спрямування (зокрема ДОП), які активно опікувались питаннями заповідної справи. Таким чином, спостерігається позитивний тренд
35
