яный, зъ темнымы скелямы и прозорымы выризнымы сагамы, и весь мовъ виночкомъ оточеный маленькими островцямы. По скеляхъ въеться пахучый чебрець и жовтый дрокъ, по-надъ сагамы — рожевый лавръ; запашный миртъ и тамарыскъ мовчкы прыслухаються, якъ море коло ныхъ тыхенько говорыть зъ каминцямы; а дали вгору высоки кыпарысы мишають свои темни гылля зъ срибнымы маслынамы. Тутъ жывуть рыбалкы, все гарни огрядни люде; воны одягаються въ голуби сорочкы, коротки штаны, лито и зиму ходять зъ голымы ногамы, въ червоныхъ шапкахъ, мовъ торбынкахъ. Жадного гудзыка нема въ ихъ одежи, усе на завъязкахъ, щобъ не чиплялось за неводы. Ихъ рыбальство часто дае имъ велыку корысть, колы море одкрые имъ свои скарбы.
На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Середъ выноградаривъ пивденнои Франціи.pdf/11}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
Кыпарысъ.
Тутъ гуляють цили зграи тупцивъ, макрели, скумбріи, камбалы, сардынкы выловлюються миліонамы. Въ прозорыхъ водахъ туляться до каминня губкы и корали, колючи ижакы непорушно сыдять на скеляхъ, страшни висьмоногы простягають свои довги висимъ пазуривъ, и