Сторінка:Тарас Шевченко. Кобзар. 1840.pdf/80

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
78


Щобъ до дому не вернулась....
Тяжко мени, тяжко!
Тамъ старый жде съ старостамы…
Скажы жь мою долю. —
— Добре, доню! Спочынь трошкы, —
Скажу твою долю…
Сама колысь дивувала —
Тее лыхо знаю;
Мынулося — навчылася:
Людямъ помагаю.
Твою долю, моя доню!
Позаторикъ знала,
Позаторикъ и зиллячка
Для того прыдбала. —
Пишла стара, мовь каламарь,
Достала съ полыци.
— Ось на тоби сіого дыва.
Пиды до крыныци,
Покы пивни не спивалы,
Умыйся водою,
Выпый трошкы сіого зилля,
Все лыхо загоить.