Въ садочокъ ходыла,
Свою Катрю, що для тебе
Сына породыла?…
Мій батечку, мій братику!
Хочь ты не цурайся!
Наймычкою тоби стану....
Зъ другою кохайся,…
Зъ цилымъ свитомъ.... я забуду,
Що колысь кохалысь,
Що одъ тебе сына мала,
Покрыткою стала,…
Покрыткою.... якый соромъ!
И за що я гыну!…
Покынь мене, забудь мене,
Та не кыдай сына.
Не покынешь?… Серце мое,
Не втикай одъ мене —
Я вынесу тоби сына. —
Кынула стремена,
Та въ хатыну, — вертаетця,
Несе йому сына;
Не сповыта, заплакана
Сердешна дытына.
— Ось-де воно, — подывыся!
