Цю сторінку схвалено
панам горло не напихає, бо воно напхане. Я волію тобі плахтиночку купити…“
— Та й навчила, та й сте по селі перечули, та й сте з діда насміхалиси. Але прийшло до крутого, траба викслі підписувати, а ви за дідом до Доці. Я вам дорогу показав, шо вже не мете гроші утрачєти.
— Та вже не мемо — відповідали ґазди — та маємо вам подєкувати та й Доци, наші навчительці.
— Але маєте всі ї по дарункови принести.
— Таже певне…
Доцька сиділа на печі і дуже тішилася, і мама її усміхалася.
