ВОЄННІ ШКОДИ
Сивий комісар в'їздив в село форшпаном і дивувався, що воно ще стоїть чисте і біле.
— Цим мужикам, думав він, і чорт нічого не вдіє, а не то війна; жеруть, як свині, та заливаються ромункою. Цікаво, чи підуть і кілько дадуть заробити. Я їх умію поскоботати…
Максим Онищук побачив від своєї хати пана, та зараз забіг за вугол, аби скритися.
— Відки ца Польща кілько тих підпанків набрала! Возимо та й возимо та й перевозити негодні. Ліпше сховаюси, а жінка най каже, шо я в млині. Вже мені боком лізе оту саранчу возити.
Старий Куфлюк вийшов аж за ворота, бо не мав коней і не боявся.
— Але годований, як пацюк, всі богачі повтікают в хащу, аби не йти на форшпан.
Стара Варвара сказала „Слава-Йсу“ і шептала:
— Це якес старе дупло, не буде ландувати ночами з поліцайом та хапати молодиці за підтичку…
