Теорія Ру має деяку зовнішню подібність до теорії Вайсмана. На підставі дослідів над першими стадіями поділу яйця жаби, Ру висловив думку, що за нормального розвитку кожен з перших бластомерів має в собі всі фактори, що їх потрібно на втворення певної частини зародка, себ-то розвиток іде шляхом самодиференціювання окремих бластомерів. Перші поділи яйця розділяють частини різної якости. Коли Ру забивав одного з двох перших бластомерів жаби, він одержував тільки одну праву або одну ліву половину зародка. Але, у відміну від Вайсмана, Ру вважає, що різниця бластомерів залежить не від якости ядер, а від будови плазми яйця: „визначення формотворення справляє в першу чергу вплив та діяння плазми яйця, а не ядра: плазма визначає особливо найзагальніші форми“. Порушення нормального розпологу дейтероплазми на стадії 2-х бластомерів може викликати те, що з кожного з них повстане окремий зародок.
Тимчасом, коли Дріш головне значіння в онтогенезі надає підляганню частин цілому, О. Гертвіг — взаємодіянню частин; останніми часами все більшого й більшого значіння набуває вплив одних частин зародка на другі, з'явилися такі поняття, як „формативне роздратовання“ та „індукція“. Крім того, вже в XX-му столітті, головним чином завдяки школі Шпемана, розроблено поняття, про „детермінацію“. Я вже казав, що проспективна здатність на початку розвитку ширша, ніж проспективне значіння; в кінці розвитку проспективна здатність усіх тканин, крім тих, що зберегають ембріональний характер, дорівнює їхнім проспективним значінням. Шпеман довів, що проспективна здатність не лишається незмінна: у певні моменти вона звужується і це звужування проспективної здатности зветься детермінацією. На стадії, наприклад, пізньої гаструли в тритона частини ектодерми: майбутньої нервової платівки та майбутнього епідермісу ще ізопотентні, вони можуть утворити кожен ектодермальний і, навіть енто- або мезодермальний орган. Але, коли з'являється нервова платівка, матеріял епідермісу не може вже творити органів, що їх утворює нервова платівка, а тим більше не може творити ентодермальних або мезодермальних органів. (Шпеман 18, О. Мангольд 23). Ясно, що між цими двома стадіями відбулося звужування проспективної здатности, відбулася детермінація. Матеріял нервової платівки на цій стадії вже остільки детермінований, що коли, вирізавши шматок тканини, повернути його на 180° та приживити на старому місці, частини головного мозку розвиваються так, ніби це вирізали та повернули шматок готового вже мозку: окремі частини детерміновані до дрібниць (Шпеман 12₁). Але детермінація не завсіди звужує. проспективну здатність до обсягу проспективного значіння: на стадії нейрулі, ба, навіть, пізніше, сочка ока може втворитися не тільки нормально з відповідної частини епідермісу, але й з инших; видима річ, хоч епідерміс і втратив здатність утворювати органи центральної нервової системи, у нього залишилася здатність утворювати сочку (Шпеман 12₂).
