неправда, що в Радянському Союзі здорових людей — політичних противників — у примусовому порядку приміщують у психіятричні лікарні.
Допитаний у судовому засіданні Зісельс Й. С. винним себе не визнав і пояснив, що вся вилучена в нього література не містить наклепницьких вигадок, які порочать радянський суспільний і державний лад, що викладені в ній факти являються правдивими.
Вина підсудного у викладених вище діяннях найшла своє підтвердження в перебігу судового слідства.
Так, з показів Шенкера І. І., даних ним 29 січня 1979 і 27 лютого 1979, досліджених у суді, видно, що він знайомий із Зісельсом, який у кінці 1974 і в 1975, в часі перебування в м. Кишиневі, ознайомив його з творами А. Альмарика «Чи проіснує Радянський Союз до 1984 року?» і О. Солженіцина «IV Всесоюзному з’їздові радянських письменників». Із протоколів огляду названих документів (а. с. 102, 92, т. 2), а також дослідження речових доказів видно, що в них містяться завідомо неправдиві вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад.
Із пояснень підсудного Зісельса Й. С. виявляється, що приєднані до справи в якості речових доказів твори Солженіцина «Архіпелаг ГУЛаґ» і кількох авторів «Из-под гльїб» належать йому.
Факт виготовлення Зісельсом трьох текстів, що містять наклепницькі вигадки, які порочать радянський державний і суспільний лад, підтверджуються:
— Показами Зісельса Й. С., який пояснив, що дійсно 10 листопада 1978 р. в нього були вилучені ці тексти, які належать йому;
— Протоколом обшуку в квартирі Зісельса Й. С. від 10. 11. 78 (а. с. 4-12, т. Р), з якого видно, що вони були вилучені в Зісельса Й. С.;
— Висновком письмознавчої експертизи (т. 2, а. с. 34), з якої видно, що вони виготовлені Зісельсом Й. С.;
