спільства і насаджують радянським людям неправду, що в нашій країні здорових людей — політичних противників — приміщують примусовим порядком у психіятричні лікарні. Покази Сахарової об’єктивно підтверджуються поясненнями Зісельса, який визнав факт знайомства з Сахаровою, зустрічі з нею в Москві і в Чернівцях. Твердження Зісельса, що Сахарову органи розслідування не допитували, її покази зфальсифіковані, — безпідставне і заперечується наявними в справі документами її допиту, підписаного нею. В цьому протоколі (а. с. 47, т. 1) є власноручна дописка, зроблена Сахаровою, про те, що «протокол з моїх слів записаний правильно і мені зачитаний вголос».
Покази Остапенка й Сахарової, як і інших вищеназваних свідків судом розцінюються як вірогідні, поскільки свідки не зацікавлені у висліді справи. Викладені ними факти підтверджені іншими вищеназваними доказами.
Дії Зісельса И. С. правильно кваліфіковані за ст. 187-1 КК УРСР.
Підсудний, що має університетську освіту, добре знає історію розвитку радянського суспільного й державного ладу, його реальну дійсність, завідомо систематично в усній і писемній формі розповсюджував, а також виготовляв твори, що містять завідомо неправдиві вигадки, які порочать радянський державний і суспільний лад.
Із обвинувачення Зісельса підлягають виключенню факти ознайомлення з книгою «Архіпелаг ГУЛаґ» свого брата Зісельса С. С. і з промовою-відповіддю Солженіцина на Нобелівській церемонії 10. 12. 74 р. Шенкера 1. І. як (такі), що не знайшли свого підтвердження в перебігу судового засідання.
Переходячи до питання про вибір виду й міри покарання підсудному Зісельсові Й. С. судова колегія вважає необхідним врахувати ступінь суспільної за-
