хого, Миколу Руденка, Мирослава Мариновича, Миколу Матусевича не за участь у Групі, а за індивідуальні дії, шість членів групи перед наближенням річниці діяльности вирішили звернутися до Ради Міністрів УРСР з клопотанням такого змісту:
КЛОПОТАННЯ*
Стаття 39 Конституції СРСР говорить, що:
«Громадяни СРСР мають усю повноту соціяльно-економічних, політичних та особистих прав і свобод...».
Ми — громадяни СРСР і таким чином, це ми маємо всю повноту... прав і свобод.
Стаття 51 Конституції СРСР говорить, що «Відповідно до цілей комуністичного будівництва громадяни СРСР мають право об’єднуватися в громадські організації...».
Отже, ми — громадяни СРСР, маючи всю повноту прав і свобод, маємо право об єднуватись у громадські організації.
Користуючись своїми громадянськими правами, група осіб, а саме: Олесь Бердник, Петро Григоренко, Іван Кандиба, Левко Лук’яненко, Микола Матусевич, Мирослав Маринович, Оксана Мешко, Микола Руденко, Ніна Строката і Олекса Тихий 9-го листопада 1976 року створили громадську групу під назвою «Українська Громадська Група Сприяння Виконанню Гельсінкських Угод», про що й повідомили уряд УРСР, надіславши йому Декларацію Групи з викладом цілей Групи і методів роботи.
Як видно з самої назви громадської організації,
