те від Москви і самі неспроможні вирішити питання не тільки про реєстрацію Групи, але й про діялог з нею на цю тему. І все ж, через те, що формально УРСР — суверенна республіка, а утворення громадської групи — зовсім незначна подія і всяка ймовірна офіційна постанова може бути ухвалена в Києві, ми й звертаємось до Києва.
Реєстрація Групи та надання їй офіційного статусу сприятиме пробудженню байдужих до активного громадського й національного життя людей, що безперечно, сприятиме прогресивному розвиткові українського суспільства, і через розширення міжнародних контактів — зміцненню миру в усьому світі.
Для розгляду нашої заяви по суті слід зажадати примірник Декларації Української Громадської Групи Сприяння Виконанню Гельсінкських Угод з архіву Донецького, Чернігівського чи Київського КДБ, де вони зберігаються у так званих кримінальних справах на Миколу Руденка, Мирослава Мариновича, Миколу Матусевича та нас двох, як доказ нашої невинности та деспотичного характеру сучасного політичного режиму, що неспроможний обходитися без жорстокого переслідування чесних громадян за Слово.
Лютий 1979 рік.
______________
* Текст цього клопотання був опублікований також у збірнику документів і матеріалів Української Гельсінської Групи — «Український Правозахисний Рух» (В-во «Смолоскип», 1978 р.), стор. 177-179, а також англійською мовою у збірнику „The Human Rights Movement in Ukraine” (Smoloskyp Publishers, 1980), стор. 24-26.
