Хоч волосє все біле як снїг
У старечій оздобі,
То стоять ще ті горді жмутки,
Як два роги на лобі.
Він іде на широкий майдан,
Де намет заповіта
Простяга свої штири роги
В штири сторони сьвіта.
В тім наметї є скриня важка
Вся укована з міди,
В нїй Єгови накази лежать,
Знаки волї й побіди.
Та давно вже не входить нїхто
До намета сьвятого,
Його жах стереже день і ніч,
Мов собака порога.
Але камінь великий лежить
Край намета до сходу:
З того каменя звичай велить
Промовлять до народу.
