Було темно. Лиш зорі яркі
Миготїли з простору.
Простував при їх блиску Мойсей
Усе в гору та в гору.
Без стежок. Серед пітьми вели
Його дивнії звуки:
То квилїнє гієни в яру,
То знов шелест гадюки.
Він ішов, не ставав, мов герой
До остатнього бою,
Та у серцї важка боротьба
Ішла з самим собою.
„Те бажанє — кричало там щось, —
Виплід сорому й болю,
Се був кущ огняний, що велїв
Вирвать люд мій на волю?…
