Цю сторінку схвалено
ясний пан почав її шукати в кареті, я випустив її на гостинець.
— Ой, Іване, — крикнув князь, — а якби був її хто інший найшов?
Іван усміхнувся.
— Ну, то що? — сказав спокійно. — Бувби якийсь бідолаха порятувався, а ясний пан прецінь і так не міг би був навіть подумати, що вона на гостинці згубилася.
Князь хотів ще щось дальше сказати, але замовчав і тільки спідлоба, недовірливо поглянув на Івана.
— Ей, поганий жарт, — подумав собі Іван, покмітивши це. — Ще готов мене князь уважати за злодія. Ліпше дам спокій.
59
