Не на Вкраини, а далеко —
Ажъ за Ураломъ, за Елекомъ,
Старый недобытокъ — варнакъ
Мени росказувавъ оттакъ
Про сю Крыныцю Москалеву;
А я, сумуючы спысавъ,
Та рыөму ныщечкомъ додавъ, —
Та невелычку и дешеву
(Звычайне, крадене!) зобгавъ
Тоби поему на спомыны,
Мій друже щырый, мій единый!
