знався, що Бог дав тіі зэмлі форму здоровенноі кулі.
Хто був на морі, або й на здоровен’ні рівныні, де позір і̂ого не зупынялы ні лісы, ні горы, той бачыв крыхточку зэмлі, бачыв также, що вона ўсюды сходылас’ з небом. Нэ ма нічого дывного, що людэ першэ, ніж пізналы зіправдну форму зэмлі, думалы, що вона має выд тарілкы, або кружка. Воны думалы, що денебуд’ є крыса зэмлі, с котрих можна кудыс’ скочыты. Булы, правда, й першэ де-які такі розумні людэ, котрі догадувалыс’, що зэмля нэ має крысів, як нэ ма іх ў кулі. Но такых людэй було мало, и ім ні хто нэ няв віры. Чэрэз кіл’канац’цят тысяч літ людэ наўчылыся будуваты караблі и сталы плываты по морах. Найшлыс’ такі с’мілі людэ, котрі плылы тай плылы, плылы тай плылы, а далі доплылы до того самого міс’ця, с котрого поплылы. Те самэ було-бы и с комашкою, як бы вона полізла просто по бані ўсе ўпэред та ўпэред: хочен’
