Кількість меду, яку може зібрати одна бджоляна родина протягом сезону, хитається надзвичайно сильно. Так, наприклад, пасічники пишуть в журналах, що їм пощастило одержати з пасіки 100–150 кіло на вулик в той час, як инші повідомляють про збір меду лише в декілька фунтів. Коли взяти статистичні дані, то вони покажуть нам теж велику різноманітність. Так, наприклад, пересічний прибуток звичайної селянської пасіки на Україні в 28 ф. меду на вулик (з обслідувань бюра пасічн. та Харківськ. досл. станції бджільництва) з коливаннями від 4–5 пудів до повної відсутности пожитку.
Взагалі можна вважати, що пасічництво одна з найнесталіших що до прибутку галузів сільського господарства. Через це одним з найперших завдань наших дослідних станцій є „вивчання питань бджільництва з метою вишукати шляхи до підвищення прибутковости пасічницького господарства та надати цій прибутковості достатньої сталости“ (Харківська досл. ст. бджільництва — програм робот і їх обґрунтовання). А для того, щоб знайти ці шляхи, треба з'ясувати спочатку, від яких чинників залежить прибутковість бджіл і потім вже накреслювати способи, якими можна довести її до максимума.
У цій статті я хочу наочно з'ясувати чинники, що утворюють медозбір бджіл (бо головний прибуток пасічника в мед) і поруч із цим вказати на деякі заходи, що їх треба вживати для підвищення медозбору. При цьому нам доведеться зачепити з одного боку медодайні рослини, як постачальники нектару і, з другого боку — бджіл, як спосіб використовування нектарних багацтв природи.
Перш за все, величезне значіння для медозбору має кількість медодайних рослин, що знаходяться в місцевості, де розташовано пасіку. Звичайно, протягом всього літнього періоду цвітуть медодайні рослини й свіжий мед в невеликій кількості прибуває в вулик. Але наприкінці червня та на початку липня бував 2–3 тижні, коли цвіте найбільша кількість гарних медодаїв. Цей період зветься головним пожитком. Нектар, що його приносять бджоли в улик в невеликій кількості, має велике значіння для розвитку сім'ї, а нектар 2–3 тижнів головного пожитку йде в прибуток пасічникові та на зимовий харч сім'ї.
В місцевостях, де є великі посіви гречки, сонячника, баштанних, технічних та инших рослин, буває досить добрий пожиток під час їх квітування. Але не менше значіння мають ще й досі дикі медодаї. Найголовніші з них такі: 1) липа, 2) акація, 3) волошки блакитні, 4) чортополох, 5) будяки, 6) буркун, 7) гірчиця польова, 8) шалфій кільчастий, 9) чистець, 10) синяк, 11) пикульник та инш. Більшість инших медодайних рослин можуть до деякої міри впливати на медозбір, але вони не можуть утворити більш менш значного медозбору.
