ПІСНЯ ПЕРВА.
І.
О Музо! про тебе в Елладї воспівали,
Що ти не на землї, на небесах родилась.
Пристиджену між нас новими кобзарями,
Не сьмію звать тебе з ховма твого сьвятого.
Однак по над твоїм прославленим потоком
Блукав я і зітхав у давнїх пустках, Дельфах.
Там круг твого давно занедбаного храму
Пріч сонного ключа усе мовчить-нїмує.
Не важусь девятьох і я будити Сестер
Моїми струнами, моїм немудрим співом.
ІІ.
Колись на острові, на славнім Альбіонї,
Жив молодик, що був байдужен на все добре,
А пробував собі у розпуску найгіршім,
Гуляв, гукав і драв дремливе вухо Ночи.
Ой леле! сорома не мав сей лобуряка,
Кохавсь у бенкетах, веселощах безбожних.
Про нього на землї було такого мало,
На що-б він позирав прихильним, добрим оком,
Опріч конкубінок та розпусних гультаїв,
Підлиа виского колїна і низького.
ІІІ
Імя йому було Чайльд Гарольд,
Був родом, не моє про се казати дїло.
