Але паводкові води часто затоплювали будинки колонії. Щоб уникнути в майбутньому таких великих розорень і затоплень будинків, як від повені в 1845 р., і щоб забезпечити сухопутний доступ на острів Малу Хортицю у будь-яку пору року, колоністи восени того ж 1845 р. пересипали дніпровську протоку високою земляною греблею, і, перетворивши острів Малу Хортицю в правобережну ділянку, присвоїли йому назву Степок[1].
В кінці минулого століття відзначалося, що «рівень води біля цієї греблі, яка загороджувала з північної сторони Дніпро, був настільки високий, що і тепер, якби ліквідувати греблю, при весняній повені Степок був би відрізаний значною протокою від правого берега»[2]. А «існування острова у цьому місці підтверджується наявними слідами висохлої досить широкої протоки Дніпра, який вливав сюди частину своїх вод перед вищезазначеним крутим поворотом на південь, спрямованим в порівняно вузьке ложе у високих гранітних берегах»[3].
Яворницький теж бачив «з правого боку річки греблю, збудовану німцями колонії Кічкас», але чомусь не зміг встановити, що до будівництва греблі цей мис, який так довго розшукували, і був островом Малою Хортицею[4].
Точне місце Кічкаської переправи першим вказав Лассота[5], який майже чотиристи років тому писав, що вона знаходилась на половині милі (3890 м) вище початку острова Хортиці. Таку ж відстань наводить у своєму «Описании Украины» і Боплан, який писав на п'ятдесят років пізніше[6].
Ці дані прямо вказують на те, що переправа знаходилася біля північної сторони Кічкаського мису, бо південна частина була віддалена від острова Хортиці на чверть милі.
Якби ми спробували встановити місце переправи тільки на основі вивчення напрямку дій «відбиваючих» струменів течії та зручності підходів до неї з обох берегів, то й тоді змушені були б погодитися з тим, що переправа могла знаходитися тільки вище Кічкаського мису. А в тому місці — між гирлами невеликих польових лівобережних річок: Кічкаськи, що влива-
- ↑ Я. П. Новицкий. Урочище Кичкас на Днепре (рукопис). — Запорізький облдержархів, ф. 164, спр. 1, арк. 12.
- ↑ Л. Падалка. К вопросу о существовании Запорожской Сечи в первые времена запорожского казачества. — «Киевская старина», 1894, апрель, стор. 262.
- ↑ Л. Падалка. Остатки старины на Нижнем Днепре. (Из записной книжки). К., 1903, стор. 5.
- ↑ Д. И. Эварницкий. Запорожье в остатках старины и преданиях народа, ч. 2. СПб., 1888, стор. 131.
- ↑ Путевые записки Эриха Лассоты…, стор. 30.
- ↑ Описание Украины и реки Борисфена, в просторечии называемой Днепром, от Киева до впадения ее в море. Составлено Бопланом в 1630-1648 годах. — Мемуары, относящиеся к истории Южной Руси, вып. 2. К., 1896, стор. 316.
