Сторінка:Бальзак. Бідні родичі. Кузен Понс (1929).pdf/162

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

казати, що шахрай із його здібностями каретою їздив би. Сьогодні ввечері я з ним побачуся. Сходіть до нього завтра вранці; він знає торговельного пристава Лушара, судового пристава Табаро, мирового суддю Вітеля й нотаря Троньйона, — водиться, виходить, з найшановнішими урядовцями кварталу. Якщо він візьметься за вашу справу й якщо вам пощастить, щоб пан Понс узяв його за радника, то в його особі, чи чуєте, ви матимете власного двійника… Тільки не пропонуйте йому неприйнятних для чести угод, як зі мною було; але він розумний, і ви з ним порозумієтесь. А коли треба буде винагородити його за послуги, то я буду вашим посередником…

Пані Сібо лукаво глянула на доктора.

— Чи не цей ходатар, — сказала вона, — вирятував панію Фльорімон, перекупку з вулиці Вйєй-дю-Тампль, що закрутилася із спадщиною свого приятеля?..

— Він самий, — сказав доктор.

— Чи ж не жах це,  скрикнула Сібо, — що після того, як він їй дві тисячі франків ренти здобув, вона не згодилась за нього віддатися, як він просив, і за всю подяку, кажуть, подарувала йому тузінь сорочок із голяндського полотна, дві тузіні хусточок — словом, цілий посаг!

— Посаг цей коштував тисячу франків, добродійко, — сказав доктор, — і для Фрезьє, що тільки починав тоді в кварталі, він був тоді дуже потрібний. До того ж вона без заперечень сплатила видатки… Після цієї справи Фрезьє й інші здобув; тепер він дуже занятий, але наші клієнти одне одного варті…

— Тільки праведники на землі мучаться! — відповіла дверниця. — Ну прощайте і спасибі, добродію Пулен.

Тут починається драма, чи, коли хочете, жахлива комедія смерти старого безженця, силою речей кинутого на поталу зажерущим натурам, що гуртуються коло його ліжка й яким допомагає в цьому разі запекла пристрасть картиномана, жадібність пана Фрезьє, від якого вас дріж візьме, коли ви у власній дірі його побачите, та неситість овернця, на все, навіть на злочин здібного, аби тільки розжитись на капітал. Проте, в цій комедії, котрій попереднє оповідання править ніби за авансцену, акторами виступають ті самі особи, що й досі були на сцені.