— Ви почуваєтесь на силу зробити статую дев'ять футів заввишки?
— Так, пане.
— Гаразд, якщо осіб, з якими я маю порадитись, задовольнять ваші роботи, то я можу дістати вам замовлення на статую маршала Монкорне, що хотять поставити на його домовині в Пер-Ляшез. Військовий міністр та старі офіцери імператорської гвардії дають досить поважну суму для того, щоб ми могли вибирати митця.
— О, пане, це буде моя доля!.. — сказав Стейнбок, приголомшений стількома успіхами зара́з.
— Будьте спокійні, — приязно відповів барон. — Якщо обидва міністри, яким я покажу вашу групу й модель, уподобають ці роботи, то доля ваша вже на певному шляху.
Гортензія ладна була до болю стиснути батькові руки.
— Принесіть мені ваші папери й не хваліться своїми надіями нікому, навіть нашій старій кузині Беті.
— Лісбеті? — скрикнула пані Гюло, зрозумівши, кінець-кінцем, мету, хоч і не догадувалась про засоби.
— Я можу зробити паніїн бюст на доказ своєї вмілости — додав Венцеслав.
Вражений красою пані Гюло, митець у цю мить порівнював матір з дочкою.
— Ну, пане, життя може стати для вас чудовим, — мовив барон, геть зваблений витонченою та виборною зовнішністю графа Стейнбока. — Незабаром ви дізнаєтесь, що нікому в Парижі не дозволено таїтись їз талантом і що всяка вперта робота здобуває тут винагороду.
Гортензія, зашарівшись, подала молодикові гарного алжирського гаманця з шістдесятьма золотими. Митець, завжди трохи вразливий, відповів на ніяковість Гортензії соромливим рум'янцем, якого причину не важко зрозуміти.
