тисяч франків, які коштує готель та обстава? Можеш ти принести зобов'язання на тридцять тисяч франків ренти, яке герцог подарував мені в пакункові з цукерками?.. Яка дотепна вигадка!
— Яка зіпсутість! — промовив державний радник, що в цю хвилину гніву ладен був пожертвувати діямантами своєї дружини, аби заступити на двадцять чотири години герцога д'Ерувіля.
— Таке вже моє діло, щоб бути зіпсутою! — відказала вона. — А, он як ти дивишся на речі! Чому-ж ти не вигадав пайового товариства? Боже мій, бідний фарбований коте, ти мусів-би дякувати мені: я покидаю тебе в ту хвилину, коли ти міг-би проїсти зі мною майбутнє своєї дружини, посаг своєї дочки й… Ах, ти плачеш. Велич імперії зникає!.. Вітаю імперію.
Вона стала в трагічну позу й сказала:
— Вас звуть Гюло! Я вас тепер не знаю!..
І вийшла.
В двері на мить линув з їдальні блискавичний потік світла, шугнув галас розпаленої оргії та запашність першорядного бенькету.
Співачка визирнула в непричинені двері, а що Гюло прикипів до місця, мов закам'янівши, вона ступила вперед і знову з'явилась у вітальні.
— Пане, — сказала вона, — я відступила хамло на вулиці Шоша малій Елоїзі Брізту, коханці пана Біксіу; якщо ви хочете одержати свій бавовняний ковпак, машинку скидати чоботи, пояс та фарбу до бурців, то я поставила в умові, щоб їх вам повернули.
Цей страшний глум примусив барона вийти, як Лота з Гомори, але не оглядаючись, як його жінка.
Гюло вернувся додому, ішов, як божевільний, сам до себе розмовляв, а родина його спокійно грала у віст по два су за очко, як і перед його відходом. Побачивши свого чоловіка, бідна Аделіна подумала про якесь жахливе нещастя, про образу чести; вона передала карти Гортензії й
