творів. Це — плід зухвальства й запалу молодого таланту, зухвальства, яке й пізніше прокидається иноді в щасливі години; тільки це brio не повстає вже тоді з серця мистця, він не кидає вже його в твори, як вулкан своє полум'я, а мучиться ним, завдячує ним обставинам, коханню, суперництву, часто ненависті, а ще частіше — потребі підтримати свою славу.
Група Венцеслава була проти майбутніх його творів те саме, що „Весілля божої матери“ проти цілої творчости Рафаеля — перший крок таланту, зроблений з незрівняною грацією, з дитячим поривом, милою повнотою, с дитячою силою, схованою під рожево-білим тілом, помереженим ямочками, цією застиглою луною материного сміху. Принц Ежен кажуть, заплатив чотириста тисяч франків за цю картину, що коштувала-б мільйон у країні, де Рафаелевих картин немає, а таких грошей не дадуть і за найпрекраснішу фреску, якої мистецька цінність, проте, багато більша.
Гортензія стримала своє захоплення, міркуючи про суму своїх дівочих заощаджень, прикинулась трохи байдужою й спитала в торгівця:
— Скільки це коштує?
— Півтори тисячі франків, — відповів торгівець, глянувши на молодика, що сидів у кутку на дзиґлику.
Молодик цей остовпів, побачивши живий шедевр барона Гюло. Тоді Гортензія, постерігши це, пізнала артиста по рум'янцеві, що зайнявся на його зблідлому від мук обличчі; побачила, як заблищала в сірах очах іскра, запалена її питанням; подивилась на те обличчя, худе та витягнуте, як у ченця, знеможеного аскетизмом, і замилувалась на рожевий, гарно окреслений рот, маленьке й тонке підборіддя та на каштанове шовковисте слов'янське волосся.
— Коли-б тисячу двісті, — відповіла вона, — я попросила-б прислати її.
— Це антична річ, панно, — зауважив торгівець, як і всі його товариші гадаючи, що все сказав цим nec plus ultra художніх рідкощів.
