вони надзвичайно уміло й зграбно носили свою національну одіж „кірімон“, подібну до широкої сорочки й переперезаної широким шовковим поясом навхрест, який ззаду завязували химерним вузлом „бантом“, перенятим паризькими модницями від японок.
Кілька годин ходив Паспарту серед цього ріжноманітного натовпу, розглядаючись на багаті крамниці, на ринок, де продавались химерні зразки японських ювелірних виробів. Його найбільше вабили до себе ресторації, прикрашені різнокольоровими стягами та стрічками, куди не було йому приступу; чайні павільони, де пьють гарячий запашний трунок з „сакі“, лікером, добутим з рижу; курильні, де палять тільки справжній добрий тютюн, а не опій, якого, майже, не вживають в Японії.
Нарешті Паспарту опинився в полі серед широких ланів, засіяних рижем. Тут цвіли роскішні камелії, що росли вже не на кущах, а на цілих деревинах. За бамбуковими плетеними тинами росли вишні, сливи та яблуні, яких розводять тут не так за-для овочу, як для цвіту. Між ними розставлено було всякі опудала, які могли перекривлятись і крутитись, деревляні колеса, що теж крутились та тріщали для того, щоб одганяти від цих дерев всяку шкодливу птицю: горобців, голубів, шпаків, ворон та инших.
Майже на кожнім величнім кедрі мешкав дужий орел, на кожній журливій вербі жила чапля. Крім того навкруги літало чимало ворон, качок, диких гусей, а особливо, журавлів, яких японці дуже поважають. Вони вважають їх символом щастя та довголіття й японці їх кличуть „ваша милість“.
Під час такого блукання Паспарту примітив в траві кілька фіялок.
