заднього вагону й, тяжко задихавшись, сів на лаву.
Паспарту з хвилюванням стежин за гімнастичними рухами цього добродія, а потім пішов поглянути на нього. Він особливо зацікавився, коли почув, що той мусів так швидко тікати з міста через родинну сцену.
Коди мормон заспокоївся трохи, Паспарту відважився чемно запитати, скільки в нього жінок. По вигляду пасажира, що в такім роспачу втікав з міста, він гадав, що той мав не менш, як двадцять жінок.
— Одна, пане-добродію, — відповів мормон на питання Паспарту, зводячи руки до неба, — Одна, але й цієї цілком досить!
Від Солоного озера до станції Угден потяг майже годину йшов на північ до річки Вебер і наприкінці цього часу опинився за девятьсот миль од Сан-Франціско. Од останнього пункту він пішов знову в східнім напрямі по горній країні Вахзас. Будування цієї дороги, що лежить між горами Вахзас та Скелистими було особливо важким для американських інженерів. Тут кожна миля коштувала урядові в 48.000 доларів, тим часом як в рівній місцевості вона була варта не більш 16.000 доларів. Але, як було вже зазначено вище, інженери не силували природи, а хитрували з нею, обходячи перешкоди так, що на протязі всієї дороги було прорізано тільки одного тунеля, завдовжки в 14.000 футів.
