ми й танцями. В останніх брали участь баядерки, одягненні в сукенки з рожевого газу, гаптовані сріблом та злотом. Вони танцювали під музику скрипок і там-тамів; танці їх були цілком пристойні, дуже спритні, граціозні й тому гарні.
Звичайно, Паспарту з великою цікавістю дивився на це святкування індусів, витріщивши очі та розвісивши вуха, щоб краще усе побачити й почути. На біду для себе та для свого пана, він занадто захопився й ледве не пошкодив успіху мандрівки м-ра Фогга. Надивившись на процесію, він повернув до двірця. Треба було проходити біля Малебар-Гільської пагоди й йому спала думка оглянути в середині цю пагоду.
Та на своє лихо він не знав двох умов для того: першої, що европейцям в де-які пагоди заходити безумовно заборонено, й другої — що самі індуси заходять туди доконче попереду роззувшись перед дверима.
Треба додати до цього, що англійський уряд, додержуючись поглядів здорової політики, з великою повагою ставиться до всіх найдрібніщих релігійних звичаїв тубольців. Такої самої поваги він вимагає від кожного й суворо карає тих, хто ображає релігійні почуття місцевих мешканців.
Паспарту, без усякого лихого заміру, як звичайний турист, спокійно оглядав і милувався дивовижним, засліплюючим багацтвом браминських орнаментів. Коли враз дужим штовханом його повалено було на священну підлогу храму.
Троє жерців, обурені надзвичайною неповагою до святого місця, кинулась на Паспарту й, стягнувши з його черевики з панчохами, почали маніжити йому боки.
Дужий і зграбний француз швидко скочив на ноги. Дав доброго штовхана одному рукою, другому ногою й повалив додолу своїх неприяте-
