Сформовані армії діяли у двох напрямках: Донська (командувач — генерал-фельдмаршал П. Лассі) здобула Азов; 58-тис. Дніпровська (команд. — генерал-фельдмаршал Б.-К. Мініх), до якої входили 12 730 лівобережних козаків, 2360 слобідських і 322 запорожці, здобула Перекоп, вступила на територію Криму, зайняла Гьозлеве (Козлов; нині м. Євпаторія), Бахчисарай, Ак-Мечеть (нині м. Сімферополь). Окремий корпус оволодів фортецею Кінбурн. На зиму Дніпровська армія повернулася в Україну, де було розквартировано 20 драгунських і 27 піхотних полків.
1737 Донська армія форсувала Сиваш і після невдалого походу на Карасубазар (нині м. Білогірськ) повернулася до берегів Дону і Сіверського Дінця. Того ж року Дніпровська армія штурмувала Очаків і 3 липня здобула фортецю. Залишений у ній гарнізон відбивав напади турків. 1738 Донська армія діяла в Криму, Дніпровська — у Північному Причорномор'ї в напрямку Бендер, однак безуспішно. Російсько-українські гарнізони залишили Очаків і Кінбурн. Наступного року російська армія й українські полки здійснили перехід через буковинські ліси, 17 серпня 1739 виграли генеральну битву поблизу с. Ставучани (нині с. Ставчани Хотинського р-ну Чернів. обл.), зайняли Хотин, переправившись через р. Прут, і здобули 1 вересня Ясси. У цей час союзник Росії — Австрія — зазнала низки поразок і уклала у вересні 1739 сепаратний мир із Туреччиною. Відтак Росія згорнула воєнні дії і уклала з Туреччиною Белградський мирний договір 1739.
Літ.: Костомаров Н. Фельдмаршал Миних и его значение в русской истории // Вестник Европы, 1884, т. 4–5; Байов А. Русская армия в царствование императрицы Анны Иоанновны. Война России с Турцией в 1736–1739 гг. — СПб., 1906, т. 1–2; Мельникова И.Н. Борьба России с Турцией в 30-х годах XVIII века и Украина. В кн.: Ученые записки Института славяноведения АН СССР. — М.–Л., 1948, т. 1; Репин О. Іржа на лезі: Лівобережне козацтво і російсько-турецька війна 1735–1739. — К, 2009.
В.В. Панашенко.
Війна 1768–1774 — відбувалася між Російською імперією та Османською імперією за Північне Причорномор'я, Приазов'я, Молдову, Волощину та Крим. На боці Росії у війні брали участь військові підрозділи з Гетьманщини (Лівобережної України) та Запорозької Січі. Початок війни був спричинений введенням російських військ у Правобережну Україну для придушення Коліївщини та Барської конфедерації 1768. У відповідь керівництво конфедератів уклало угоду з турками про підтримку.
25 вересня 1768 османи оголосили війну Росії. 31 жовтня 1768 президент Малоросійської колегії П. Румянцев наказав кошовому отаману Запо-
