поблизу Кулевчі (Болгарія). 30 (18) червня 1829 капітулювала Силістрія, і на початку липня 1829 35-тис. російська армія перейшла Балкани, оволоділа фортецями Місеврія (нині м. Несебир), Ахіоло та портом Бургас.
Наприкінці липня 1829 І. Дибич атакував зосереджений біля Слівно 20-тис. турецький корпус, розбив його і перервав сполучення Шумли з Адріанополем. 19 (7) серпня 1829 російські війська раптово підійшли до Адріанополя, що деморалізувало турецький гарнізон, який наступного дня здався. На Кавказі російські війська 9 липня (27 червня) 1829 оволоділи Ерзурумом і підійшли до Трапезунда (нині м. Трабзон, Туреччина).
Захоплення Адріанополя, Ерзурума, вихід російської армії на підступи до Стамбула, блокування проток змусили султана Махмуда ІІ укласти 14 (2) вересня Адріанопольський мирний договір 1829, за яким до Росії відійшли території на Кавказі, а також дельта Дунаю; Греція отримала незалежність, а Сербія, Молдова та Валахія — автономію.
Літ.: Урланис Б.Ц. Войны и народонаселение Европы. — М., 1960; Шеремет В.И. Турция и Адрианопольский мир 1829 г.: Из истории восточного вопроса. — М., 1975; Восточный вопрос во внешней политике России, конец XVIII — начало XX в. — М., 1978; Внешняя политика России XIX и начала XX века: Документы Российского министерства иностранных дел.— М., 1995, т. 8 (16).
Є.Д. Петренко.
Війна 1877–1878. Викликана піднесенням національно-визвольного руху на Балканах і загостренням боротьби великих європейських держав за вплив на країни Дунайського басейну та Балканського п-ова. Війні передували повстання у Боснії і Герцеговині (1875–78) та Болгарії (1876) проти турецького панування, які супроводжувалися рухом солідарності в Європі й зокрема в Росії. Царський уряд, домагаючись перегляду підсумків Кримської війни 1853–1856 та прагнучи посилення свого впливу на Балканах, також виступив на підтримку повсталих. У серпні 1876, зазнавши поразки від турецького війська, серби звернулися до європейських країн із проханням про посередництво для припинення війни.
Спільний ультиматум європейських держав змусив Порту погодитися на перемир'я строком на один місяць і почати переговори, які, проте, завершилися безрезультатно. На початку жовтня 1876 турки відновили наступ. У зв'язку з цим 31 (19) жовтня 1876 Росія висунула Туреччині ультиматум з вимогою укласти перемир'я із Сербією; він був прийнятий турецькою стороною. У січні 1877 Росія уклала угоду з Австро-Угорщиною, за якою остання зберігала нейтралітет в обмін на право окупувати Боснію і Герцеговину, в лютому того ж року російська дипломатія досягла домовленості з Великою Британією, а в березні — з Румунією
