щодо пропуску російських військ через її територію. У квітні 1877 Туреччина відкинула новий проект реформ для балканських народів, запропонований представниками 6-ти держав. Це послужило важливою підставою для оголошення 24 (12) квітня 1877 Росією війни Туреччині.
У травні 1877 російські війська вступили на територію Румунії, яка виступила на боці Росії. На початку червня російська армія (185 тис. чол.) під командуванням вел. кн. Миколи Миколайовича старшого зосередилась на лівому березі Дунаю. Турецькі сили під командуванням АбдулКерим-Надір-паші налічували бл. 200 тис. вояків, з яких майже половину складали гарнізони фортець. На Кавказі рос. армія під командуванням вел. кн. Михайла Михайловича налічувала бл. 100 тис. чол., армія Мухтар-паші — бл. 90 тис. Підтримка народами Балкан і Закавказзя російської армії, у складі якої діяли болгарське, вірменське й грузинське ополчення, зміцнювала її моральний дух. 22 (10) червня 1877 нижньодунайський загін переправився через Дунай і зайняв Північну Добруджу.
В ніч на 27 (15) червня війська на чолі з генерал-майором М. Драгомировим форсували Дунай у районі Зимничі і 3 липня (21 червня) по наведених мостах переправились головні сили армії. З метою забезпечення флангів були створені 45-тис. Східний і 35-тис. Західний загони.
Вже 7 липня (25 червня) 1877 передовий загін захопив Тирново (Болгарія) і 14 (2) липня перейшов Балкани, російські війська вийшли на Шипкинський перевал. Бої розгорнулися за Ескі-Загру (нині м. Стара Загора, Болгарія). Західний загін тимчасом оволодів Нікополем і двічі намагався взяти штурмом Плевну, але невдало. Російські війська перейшли до її облоги. На Кавказі воєнні дії точилися навколо Баязета, Ардагана та Карса. 18 (6) листопада 1877 російські війська штурмом оволоділи Карсом.
10 грудня (28 листопада) 1877 турецький гарнізон Плевни капітулював. Російська армія, що налічувала 314 тис. вояків, перейшла в наступ.
Західний загін генерал-лейтенанта Й. Гурка перейшов через Балкани і 4 січня 1878 (23 грудня 1877) зайняв Софію. У той же день почав наступ Південний загін генерал-лейтенанта Ф. Радецького і в битві при Шейново оточив і взяв у полон 30-тис. армію Вексель-паші. 15–17 (3–5) січня в битві при Філіппополі (нині м. Пловдив, Болгарія) була розбита армія Сулеймана-паші, а 20 (8) січня російські війська зайняли Адріанополь без усякого спротиву. На цьому бойові дії на Балканах були завершені, а 2 лютого (21 січня) 1878 було підписане перемир'я. Мирні переговори гальмувалися внаслідок втручання Великої Британії та Австро-Угорщини, 13(1) лютого 1878 в Дарданелли увійшла британська ескадра, що змусило Росію утриматися від зайняття Стамбула. З березня (19 лютого) 1878 був підписаний Сан-Стефанський мирний договір, умови якого були радикально змінені на Берлінському конгресі
