вати на Схід промислові підприємства, які в екстремальних умовах, завдяки масовому трудовому героїзму їхніх колективів, запрацювали вже наприкінці 1941.
30 вересня — 6 грудня 1941 тривала оборонна стадія битви за Москву. Німці проривалися на Північний Кавказ. У серпні 1942 почалася Сталінградська битва. Внаслідок контрнаступу Червоної армії під Сталінградом було оточено війська фельдмаршала Паулюса, які капітулювали 31 січня 1943. На початку січня 1943 було деблоковано Ленінград.
5 липня 1943 розпочалася Курська битва, а 23 серпня 1943 радянські війська взяли Харків. Перелом у війні став незворотнім. У листопаді 1943 радянські війська форсували Дніпро і звільнили Київ. В Україні та Прибалтиці вони зіштовхнулися з опором націоналістичних військових формувань — УПА та «лісових братів». Ця фактично громадянська війна тривала до середині 1950-х. У липні 1944 після визволення Пскова територія РРФСР була звільнена від супротивника. Відкриття другого фронту прискорило розгром Німеччини.
4–11 лютого 1945 на конференції «великої трійки» в Ялті союзники по антигітлерівській коаліції домовилися про умови беззастережної капітуляції нацистської Німеччини. 9 травня 1945 було підписано акт про капітуляцію Третього рейху. Того ж року на Потсдамській конференції СРСР домігся зміцнення своєї зони впливу у Східній Європі. 8 серпня 1945 СРСР оголосив війну Японії. Її капітуляція 2 вересня 1945 завершила Другу світову війну. За її результатами до Р. було приєднано Калінінградську область, Південний Сахалін і Курильські острови (1945), частина колишньої території Фінляндії, яка 1940 стала Карело-Фінською РСР, а 1956 увійшла до складу РРФСР. Після перемоги у Другій світовій війні чималі ресурси СРСР використовував для зміцнення впливу у Східній Європі. У січні 1949 засновано Раду економічної взаємодопомоги.
У травні 1955 створено Організацію Варшавського договору. 5 березня 1953 помер Сталін. Влада перейшла до «колективного керівництва», головою уряду став Г. Маленков. У вересні 1953 першим секретарем ЦК партії став М. Хрущов, з ініціативи якого 19 лютого 1954 Крим було офіційно передано зі складу РРФСР до УРСР.
У лютому 1955 Г. Маленкова на посаді голови Ради міністрів замінив М. Булганін, але реальне керівництво країною залишилося у руках М. Хрущова. 1956 на ХХ з'їзді КПРС він виступив із доповіддю «Про культ особи Сталіна та його наслідки». В країні почався процес реабілітації репресованих, реабілітовано було репресовані у 1941–1944 народи (чеченці, кримські татари, інгуші, греки та ін.). Сталіністи продовжували вважати Сталіна продовжувачем справи Леніна. На червневому 1957 Пленумі ЦК КПРС вони програли апаратну боротьбу М. Хрущову.
