вторгнення Арабського халіфату, 698 візантійський Карфаген було зруйновано, а на його місці побудовано арабський Туніс. 909 у результаті повстання ісмаїлітів Убейдаллах проголосив себе халіфом під іменем аль-Махді (909–934). 1148 норманський король Сицилії Роджер ІІ встановив свою владу над усім туніським узбережжям. 1160 нормани були витіснені військами марокканського правителя, який заснував у Магрибі династію Альмохадів, яку у 13 ст. замінила династія Хафсидів.
У 16 ст. Т. опинився під владою Османської імперії. 1705–1957 у Т. правили представники династії Хусайнідів. 1861 в країні було ухвалено першу в арабському світі конституцію. Протягом 1881–1956 Т. перебував під протекторатом Франції. Після Другої світової війни французький уряд надав Т. автономію й створив місцеву адміністрацію у вигляді туніської ради міністрів. 1956 Франція офіційно визнала незалежність Т. Наступного року національні збори скасували монархію й проголосили республіку. Перші роки незалежності були позначені сильним впливом прихильників панарабізму. 1963–69 мала місце спроба соціалістичного експерименту, який швидко добіг кінця внаслідок невдалої колективізації у сільському господарстві. Подальша ринкова лібералізація завершилася політичною і соціальною кризою 1980-х й посиленням позицій ісламістів.
1987 у країні відбулася т. зв. «Жасминова революція», у результаті якої новим президентом став Бен Алі. Два терміни його перебування при владі (1989, 1995) ознаменувалися підготовкою й підписанням угоди між Т. і ЄС про створення зони вільної торгівлі. 2011 країною прокотилася хвиля протестних акцій. Почалася «друга Жасминова революція». Новосформований тимчасовий уряд проголосив політику «дозованої демократії».
У царині міжнародних відносин Т. керується концепцією «усіх азимутів», тобто розвитку партнерських відносин з усіма державами світу.
Разом з тим найбільшим торгівельним партнером Т. залишається Європа: звідки походить три чверті туніського імпорту. 2008 між Т. та ЄС було скасовано митні збори у торгівлі промисловими товарами. Разом з тим, за Агадірською угодою (2006) передбачено й усунення бар'єрів у торгівлі між Тунісом, Єгиптом, Марокко та Йорданією. Т. підписав угоду про зону вільної торгівлі з Туреччиною.
Незалежність України Т. визнав 25 грудня 1991, а 24 червня 1992 між двома країнами було встановлено дипломатичні відносини. Від жовтня 1993 функціонувало посольство Т. в Україні, яке 1997 було закрито з фінансових міркувань. 20 вересня 1996 розпочало свою діяльність посольство України в Т. Основою двосторонніх політичних стосунків є Декларація про принципи відносин дружби і співробітництва між обома країнами, підписана під час офіційного візиту до Т. Президента України Л.М. Кравчука у грудні 1993. В ході візиту було укладено також низку угод про співробітництво в торговельно-економічній та науково-тех-
