типу) та військово-морські арсенали. Договір підтвердив принцип Лондонської конвенції 1841 про закриття для військових кораблів протоків Босфор і Дарданелли, але турецькому султану дозволялося пропускати через них легкі військові судна дружніх країн. Дунай оголошувався зоною вільного судноплавства під контролем двох міжнародних комісій, внаслідок чого Росія передавала Молдавському князівству гирло Дунаю та прилеглу до нього частину Південної Бессарабії. Скасовувався закріплений Кючук-Кайнарджійським договором 1774 російський протекторат над Молдавією і Волощиною, а їх внутрішня автономія та автономія Сербії гарантувалися в рамках Османської імперії. Прореготива царизму щодо покровительства над християнами — турецькими підданими передавалася західноєвропейським державам.
Умови П.м.д. послаблювали позиції Російської імперії на міжнародній арені і водночас відкривали можливості для поширення впливу провідних західних держав на Близькому Сході й Балканах.
1870–1871 із зміцненням свого політичного та економічного становища Росія відмовилася визнавати положення договору про нейтралізацію Чорного моря. Її перемога у війні проти Туреччини 1877–1878 завдала остаточного удару системі міжнародних відносин, закріплених П.м.д., який було замінено спочатку Сан-Стефанським мирним договором, потім трактатом Берлінського конгресу 1878.
Літ.: Тарле Е.В. Парижский договор 1856. — М.–Л., 1942; Сборник договоров России с другими государствами 1856–1917. — М., 1952; Нарочницкая Л.И. Россия и отмена нейтрализации Чорного моря 1856–1871 гг. К истории Восточного вопроса. — М., 1989.
М.М. Варварцев.
ПАРИЗЬКІ МИРНІ ДОГОВОРИ 1947 — договірно-правові акти, укладені державами-переможницями в Другій світовій війні з колишніми союзницями нацистської Німеччини в Європі — Болгарією, Італією, Румунією, Угорщиною, Фінляндією. Тексти мирних договорів готувалися на Паризькій мирній конференції 1946 та були підписані 10 лютого 1947 представниками всіх країн, які були представлені на конференції, включно з делегацією УРСР. Після завершення ратифікації всіма сторонами набули чинності 15 вересня 1947.
У преамбулі кожного мирного договору нагадувалося про участь певної країни у війні на боці фашистських держав і оголошувалося припинення стану війни. Об'єднані Нації брали на себе зобов'язання підтримати певну країну в процесі вступу до ООН.
Політичні статті мирних договорів зобов'язували Болгарію, Італію, Румунію, Угорщину, Фінляндію забезпечити для всіх громадян рівні права на основі свободи слова, друку і публічних зборів, віросповідання,
