Вихідці з Ф. — країни з давніми педагогічними традиціями — зробили значний внесок у справу становлення й розвитку заснованих у першій пол. 19 ст. Харківського (1804) та Київського (1834) університетів. Зокрема, французькі вчені брали участь у роботі створеного 1804 комітету з підготовки відкриття в Харкові університету, займалися організацією його допоміжних навчальних закладів — бібліотеки, зоологічного кабінету, ботанічного саду, мінц-кабінету, готували навчальні посібники тощо.
Упродовж другої пол. 19 — на поч. 20 ст. у міжнародній науковій співпраці Харківського, Київського й Новоросійського університетів одне з провідних місць посідала Ф. Чинником поступального розвитку вищих навчальних закладів України став синтез знань і методів, запозичених вітчизняними ученими у французьких науково-освітніх установах:
Коллеж де Франс, Сорбонні, а також Школі хартій, Практичній школі вищих знань, Незалежній школі політичних наук, Школі права (у них проходили підготовку представники суспільствознавчих наук), Пастерівському інституті (який зробив важливий внесок у справу професійного становлення вітчизняних медиків і біологів). Зв'язки з французькими науково-освітніми центрами мали виняткове значення для формування вітчизняних кадрів на європейському рівні. Із Ф. пов'язана наукова кар'єра таких видатних вітчизняних учених, як П.О. Затеплинський, М.В. Остроградський, І.В. Вернадський, К.Ф. Кесслер, Д.І. Каченовський, М.П. Драгоманов, І.В. Лучицький, В.С. Іконников, Ф.Я. Фортинський, В.Б. Антонович, О.О. Ковалевський, О.О. Коротнєв, М.Д. Пильчиков, І.І. Мечников та ін.
Ознайомленню української громадськості з духовними надбаннями Ф. сприяла діяльність майстрів художнього слова. П.П. Гулак-Артемовський публікував власні переклади творів Ж.-Б. Руссо, Ж. Расіна, Ж. Деліля, П.-Ж. Кребійона на сторінках харківського щомісячника «Український вісник» (1816–1819). Мемуарна та епістолярна спадщина, твори Т.Г. Шевченка свідчать про його глибокий інтерес до творчості французьких філософів-просвітників, а також літераторів П.-Ж. Беранже, О. Барб'є, Ф. Фенелона, Ф.-Р. Шатобріана та ін. З українською культурою пов'язана творча біографія О. де Бальзака.
У вересні 1847 — січні 1848 письменник уперше відвідав Україну. У жовтні 1847 у Верхівні він почав писати нарис «Лист про Київ», ставлячи за мету створити опис «святого міста Києва» на противагу оповідям тих авторів, які мандруючи Російською імперією, зосереджували увагу лише на Москві та Санкт-Петербурзі. В Україні Бальзак працював над драмою «Мачуха» й повістю «Утаємничений». Дослідниками доведено вплив галицького повстання українських селян 1846 на зміст роману «Селяни», другу частину якого Бальзак писав під час цього соціального вибуху.
