закладів. Військовополонені не вважалися учасниками війни. Станом на липень 1952 в СРСР було повернуто 4,5 млн. радянських громадян.
Еміграція в країни Заходу. На кінець 1947 кількість українців, які оминули загрозу насильницького повернення до СРСР, становила бл. 250 тис. осіб, у т. ч. 130–150 тис. «П.о.» Зруйнована війною Європа не могла адаптувати таку велику кількість людей. Єдиним шляхом вирішення ситуації була еміграція. Наявність потужних українських громад спонукала більшість українських біженців і «П.о.» емігрувати в країни Пн. Америки.
Для допомоги українським біженцям ще в період Другої світової війни українська діаспора США та Канади створила громадські об'єднання: Злучений українсько-американський допомоговий комітет та Фонд допомоги українців Канади, основна діяльність яких спрямовувалася на допомогу при оформленні документів на виїзд, зборі коштів та лобіюванні лібералізації іммігрантського законодавства США та Канади.
У червні 1948 в США був прийнятий законопроект Ф. Фелловза, який давав змогу приймати по 205 тис. осіб протягом двох років, кожна етнічна група мала свою квоту. У червні 1950 кількість біженців, які могли отримати право емігрувати до США, була збільшена до 340 тис. осіб. 1947 уряд Канади зняв обмеження щодо кількості переселенців. Протягом 1947–52 Канада прийняла 160 тис. «П.о.», у т. ч. 26 тис. українців.
Ідеологічний критерій відбору, за яким відсіювалися прихильники лівих поглядів, та медичні огляди виснажених війною і примусовою працею біженців істотно обмежили українську еміграцію в країни Північної Америки. Зі 120 тис. осіб, які емігрували з Німеччини та Австрії протягом 1945–53, тільки 47 тис. змогли потрапити до США та Канади. Пізніше до них долучилася частина українських біженців і «П.о.» з Великої Британії, Бельгії, Франції та інших європейських країн. Загалом із третьою хвилею української еміграції до Канади потрапило бл. 37 тис. українців, до США — бл. 100 тис. Новим напрямком еміграції українців стала Велика Британія, яка прийняла 20 тис. українців, у т. ч. 12 тис. вояків дивізії СС «Галичина», а також Австралія і Нова Зеландія (20 тис. осіб).
Літ.: The Refugee Experience: Ukrainian Displaced Persons after World War II. — Edmonton, 1992; Грабович Т. У пошуках великої літери. — К., 1993; Толстой Н.Д. Жертвы Ялты. — М., 1996; Pyдик С.Я. Переселения українських біженців і перемішених осіб до США та Канади після Другої світової війни: Причини, особливості, наслідки (1945–1953 pp.): Автореферат дис…. канд. істор. наук. — К., 2003; Земской В. Репатриация перемешенных советских граждан. В кн.: Война и общество 1941–1945. — М., 2004, кн. 2.
Я.Л. Примаченко.
