ешелоні залишити збройну роту чисельністю в 168 чол. і один кулемет із 1200 зарядами, а на кожну гвинтівку 300 зарядів. Решту зброї необхідно було здати представникам радянської влади (артилерійське озброєння було передано червоногвардійцям ще при переході з України до Росії).
Чехословаки відправлялися на схід у 63 ешелонах. Перший ешелон вийшов 27 березня 1918 і через місяць прибув до Владивостока. Інші ешелони до кінця травня розтяглися по залізниці на кілька тисяч кілометрів, від Самари і Єкатеринбурга до Владивостока.
На час, коли колишня царська армія остаточно припинила своє існування, а робітничо-селянська Червона армія та білі армії лише починали формуватися, Чехословацький корпус (легіон) виявився чи не єдиною боєздатною і добре організованою силою в Росії, чисельність якої збільшилася до понад 50 тис. чол. Через це, зокрема, ставлення більшовиків до чехословаків із самого початку було настороженим. Радянська влада на місцях по маршруту проїзду легіонерів намагалася проводити революційну агітацію, відбувалися спроби затримати й роззброїти чехословаків тощо. Самі легіонери влаштовували сутички з колишніми угорськими військовополоненими, а 17 травня 1918 силою визволяючи своїх затриманих більшовиками товаришів, захопили міський арсенал у Челябінську і через декілька днів провели там з'їзд делегатів усіх частин Чехословацького корпусу, на якому було вирішено не здавати зброю і пробиватися до Владивостока. Була створена Військова рада для координації дій усіх частин корпусу і встановлення зв'язків з місцевими антирадянськими організаціями й збройними силами. 25 травня 1918 у Маріїнську сталося перше збройне зіткнення чехословаків і кинутих проти них загонів Червоної армії, які були розгромлені легіонерами. 29 травня Л. Троцький віддав наказ «про негайне і безумовне роззброєння всіх чехословаків і про розстріл тих з них, які зі зброєю в руках будуть противитися Радянській владі». Відбивши перші напади червоноармійців на ешелони і перейшовши в наступ, легіонери почали займати населені пункти на шляху свого пересування. За короткий час корпус, що розтягнувся від Волги до Тихого океану, став контролювати величезну територію і сприяв поваленню радянської влади та встановленню антибільшовицьких урядів у Поволжі, на Уралі, в Сибіру і на Далекому Сході, а також початку широкомасштабних збройних дій білих військ проти радянської влади. Ці події більшовицький уряд у Росії, а згодом радянська історіографія розглядали як «контрреволюційний заколот».
Країни Антанти дійсно намагалися використати чехословацьких легіонерів у Росії для усунення більшовиків і повернення Росії до стану союзників для продовження війни до переможного кінця. Про це свідчить і наказ командира Першої дивізії Чехословацького військового корпусу
