К., 1997; Чехия и Словакия в ХХ веке: очерки истории: В 2 кн. — М., 2005, кн. 1.
С.В. Віднянський.
ЧИЛІ, Респубіка Чилі (Chile, Republica de Chile) — держава у південно-західній частині Південної Америки. Територія — 756 тис. км2.
Населення — 17,5 млн. осіб (2013). Державна мова — іспанська. Столиця — м. Сантьяго. Ч. — президентська унітарна республіка. Діє конституція 1980 (зі змінами і доп. 1989, 1993, 1997). Президент обирається на 4 роки й одночасно виконує обов'язки прем'єр-міністра. Законодавча влада представлена Національним конгресом. Верхня палата — сенат — оновлюється кожні 4 роки. Палата депутатів складається зі 120 представників, які обираються строком на 5 років. Ч. є однією з держав-засновниць ООН (1945), членом Організації американських держав (1948) та ряду інших міжнародних і регіональних організацій.
До початку іспанського колоніального завоювання північ Ч. була складовою частиною імперії інків. 1520 Ч. відкрив португалець Ф. Магеллан. Першим тимчасовим поселенням європейців у 1541 стало Сантьяго, а вже 1542 Ч. було включено до складу іспанського віце-королевства Перу.
Прагнення чилійців до національної незалежності активізувалися під час правління в Іспанії ставленика Наполеона Бонапарта: 18 вересня 1810 у Ч. було сформовано Національну урядову хунту, котра проголосила вірність скинутому королеві Фердинанду VII і свій автономний статус у складі іспанського королівства. Ця дата відзначається у Ч. як початок процесу конституювання незалежності. Згодом іспанці здійснювали спроби відновлення свого необмеженого панування у Ч., однак зазнали поразки від чилійсько-аргентинських військ на чолі з генералом Х. Сан Марті. У битві при Майпу 1818 іспанський опір було остаточно зламано. Х. Сан Марті відмовився від президентської посади на користь Б. О'Хіггінса, котрий і став першим главою незалежної держави Ч. Подальший історичний розвиток країни характеризувався політичною нестабільністю.
Спроби запровадження ліберальної конституції чергувалися з періодами диктаторського правління, поки не було обрано модель сильного президентського правління, що й забезпечило тривалу політичну стабільність аж до початку громадянської війни 1891. У результаті цієї війни модель правління в країні було замінено на парламентську. 1916 у Ч. відбулося повернення до централізованої президентської системи. Під час Першої світової війни Ч. зберігала нейтралітет. У Другій світовій війні Ч. також дотримувалась нейтралітету і лише 1944 вступила у війну на боці антигітлерівської коаліції. Повоєнний період характеризувався періодичними спробами демократизації і соціальних реформ. Помітною подією
