міщення на Чернігівщину для об'єднання з 1-м Польським корпусом.
Однак під тиском німецького командування на уряд УНР було вирішено роззброїти польські формування. 19 квітня 1918 на вимогу австро-угорського командування демобілізувався одеський загін. 2-й Польський корпус, очолений у квітні 1918 Ю. Галлером, вирушив з м. Сороки (нині місто в Молдові) в Бессарабії на сxід, плануючи вийти поза межі австронімецької присутності. Пройшовши через Ольгопіль (нині село Чечельницького р-ну Вінницької обл.), Умань, Медвин і Миронівку на Київщині, частини 2-го корпусу зупинилися під Каневом. Тут 11 травня 1918 їх оточили й атакували німецькі війська, наступного дня польські солдати склали зброю.
Частини 3-го Польського корпусу розташовувалися в районі Тиврова і Немирова на Поділлі. Через вади в постачанні його солдати вдавалися до реквізицій коней і продовольства в селян, що постійно спричиняло конфлікти. 14 квітня 1918 об'єднані сили селян і Вільного козацтва атакували поляків у Немирові. Бої, що тривали кілька днів, призвели до значних втрат з обох сторін. Після втручання австро-угорських військ 18 квітня 3-й Польський корпус було інтерновано у районі Хмільник–Пиків–Янів (нині с. Іванів на Вінничині), а 10 червня 1918 польські частини були роззброєні на вимогу австрійців.
Літ.: Bagiński Н. Wojsko Polskie na Wschodzie: 1914–1920. — Warszawa, 1921; Bergel R. Dzieje II Korpusu polskiego. — Warszawa. 1921; Wrzosek Al. Polskie korpusy wojskowe w Rosji w latach 1917–1918. — Warszawa, 1969; Савченко Г. Польські військові формування у Києві у 1917 році. В кн.: Pamiętnik Kijowski, t. 6: Polacy w Kijowie. — Kijуw, 2002; Папакін А.Г. Створення польських військових формувань у складі російської армії під час Першої світової війни // Наука. Релігія. Суспільство, 2004, № 4; Руккас А.О. Створення польських національних частин па Румунському фронті (листопад 1917 р. — березень 1918 р.). В кн.: Над Дніпром і Віслою: Матеріали міжнародної наукової конференції «Україна і Польша у визвольних змаганнях XIX — початку XX ст.». — К., 2004.
А.Г. Папакін.
ПОЛЬСЬКО-РАДЯНСЬКА ВІЙНА 1919–1920. Її учасниками були Польща та Українська Народна Республіка, з одного боку, та РСФРР, Радянська Білорусь, Радянська Україна — з другого. Конфлікт виник унаслідок східної політики Польщі, головними цілями якої було захоплення Галичини й Волині, а також литовських і білоруських земель.
У січні-лютому 1919 польські війська зайняли Володимир-Волинський і Ковель, а на Литовсько-Білоруському фронті оволоділи містами Вільно, Барановичі, Молодечно, Мінськ, Бобруйськ та ін.
