Вона вчасно спинилась, бо трохи не обмовилась перед Фрезьє про Елі Маґуса…
— Я йду! — сказав Фрезьє. — Задля ваших же інтересів не треба, щоб мене бачили в помешканні; але ми побачимося внизу, в дверницькій.
Замкнувши за ним двері, Сібо вернулась із духівницею, гадаючи її спалити; та коли вона ввійшла в кімнату й ступила до каміна, раптом її схоплено за обидві руки!.. Вона побачила себе між Понсом та Шмуке, які притаїлись по один і другий бік коло дверей.
— Ох! — скрикнула Сібо.
Вона впала ничма в страшних корчах — справжніх чи вдаваних, цього ніхто не знатиме. Видовище це так вразило Понса, що його охопила смертельна кволість, а Шмуке покинув Сібо долі, щоб покласти Понса в ліжко. Приятелі тремтіли, як ті люди, що переходять свої сили, виконуючи важкий обов'язок. Коли Понса вкладено й Шмуке трохи віддихав, він почув ридання. Сібо, навколішках стоячи, розливалась слізьми й простягала до приятелів руки, благаючи їх у надзвичайно мальовничій пантомімі.
— Через цікавість це! — сказала вона, коли приятелі звернули на неї увагу. — Добродію Понсе! Це жіноча хиба, ви знаєте!.. Але я не знала, як прочитати духівницю, й принесла її назад!..
— Хеть з фітці! — сказав Шмуке, що випростався й виріс на всю величінь свого обурення. — Фі страхіть! Фі хотіф убійть мій топрі Бонс. Його прафта, фі пільш як стахіть, фі броклята.
Сібо, побачивши жах на обличчі лагідного німця, гордо, як Тартюф, підвелася, глянула на Шмуке так, що той затрусився, і вийшла, прихопивши під полу чудову картинку Мецу, на яку Елі Маґус любувався й про яку сказав: „Це брильянт!“ В дверницькій Сібо застала Фрезьє, що чекав її з надією, що вона спалить конверта з чистим папером, яким він підмінив духівницю. Він дуже здивувався, побачивши свою клієнтку переляканою і з перекошеним обличчям.
— Що сталося?
— Сталося, добродію Фрезьє те, що ви ніби поради
