церемоніймайстер вербував людей, щоб покров нести, я перевірив картини й знайшов вісім звичайних непонумерованих полотен замість творів, що їх небіжчик Понс зазначив, як найголовніші… Нарешті, бракує маленької картини Мецу на дереві, теж відзначеної, як шедевр.
— А я сторожкою до картин була, чи що? — сказала Сібо.
— Ні, але ви були довіреною жінкою, ви провадили господарство й справи пана Понса, а тут крадіжка…
— Крадіжка! так знайте, що картини продав Шмуке з наказу самого Понса, щоб мати гроші на видатки.
— Кому?
— Елі Маґусові та Ремонанкові…
— За скільки?
— Не пригадаю собі!..
— Слухайте, добродійко Сібо, ви підживились, і добре підживились!.. — сказав Фрезьє. — Я буду за вами наглядати, ви в мене в руках… Служіть мені, так я мовчатиму! У всякому разі, ви розумієте, що не повинні надіятись на щось від президента Камюзо після того, як зважились обікрасти його…
— Я знала, добродію Фрезьє, що з усього для мене вийде пшик… — відповіла Сібо, злагіднівши від слів „я мовчатиму“!
— Це ви посваритись із панією хочете, — сказав Ремонанк, надійшовши, — не гаразд воно! Картини продано за спільною згодою між паном Понсом і Маґусом та мною, ми три дні згаяли, поки договорилися з небіжчиком, бо він марив своїми картинами! Ми маємо поправні квитанції, і коли ми дали, як водиться, панії сотню-півтори франків, то це ж ми скрізь даємо, де щось купуємо. Ох, добродію, якщо ви наміряєтесь скривдити беззахисну жінку, то поганий із вас купець!.. Слухайте, пане повірений: Маґус усьому голова, і якщо ви не помиритесь з панією, якщо не дасте їй усього, що пообіцяли, то почекайте на продажу колекції, побачимо, скільки ви втратите, коли проти вас будемо Маґус і я! Ми зуміємо підбити покупців… Замість шістьсот чи вісімсот тисяч франків візьмете тільки двісті!
