Перейти до вмісту
Іван Богуславець
- В городі Козлові стояла темниця кам'яная,
- Сім сажень в землю вмурованая;
- У тій темниці пробувало сімсот козаків,
- Бідних невольників.
- Між ними без старшини козацької не бувало —
- Був один старший старшиною
- Іван Богуславець,
- Гетьман запорозький.
- Вони десять літ пробували в неволі.
- То Іван Богуславець, сидя собі, думає да гадає,
- До козаків словами промовляє:
- «Козаки, панове-молодції
- Що у нас сьогодні за день—великая субота,
- Завтра буде святий день — Великдень,
- Будуть наші отці рано вставати,
- До божого дому приступати,
- Божеє слово вислухати,
- Нас, бідних невольників, поминати».
- То всі невольники тоє зачували,
- Дрібними сльозами обливали,
- Іванця Богуславця в судні забачає,
- Дрібними сльозами обливає:
- «Іванче Богуславче!
- Бодай тебе господь милосердний на сім світі ізбавив,
- Як ти мене, молоденьку, зрадиві»
- То ще як стала темная ніч наступати,
- Стали козаки до города Козлова назад прибувати,
- Стали на турків, на сонних, набігати,
- Стали їх рубати,
- Город Козлов огнем-мечем воювати,
- Стали турецькиї льохи розбивати,
- Сребро-злато, дорогую одежу забирати,
- Став Іванець-Богуславець
- Алкан-пашевую, паню молодую, рубати,
- Стали од пристані козловської поспішати
- І ще до світа до города Січі прибувати,
- В городі Січі сокровища турецькії розділяти,
- Стали уже козаки словами промовляти:
- «Іване Богуславче, гетьмане запорозький!
- Десять літ ти в неволі пробував,
- Ні одного козака не утеряв!»
- Визволь,господи,невольника із неволі
- На край веселий,
- Между мир християнський!
