Іду на вас/Замітки і пояснення
| ◀ XVIII. Про князя, що чужої землі шукаючи, та свою втеряв | „Іду на вас“ Замітки і пояснення |
|
¹) Закуп. Закупом звали на давній Україні-Руси невиплатного довжника, який ставав наслідком невиплатности рабом вірителя. Ізгоєм, викупленого раба або сироту.
²) Житниця — клуня, стодола.
³) Варязький — Варягами звали в давній Руси скандинавських дружинників.
⁴) Сварог — Бог сонця, те саме, що Хорс-Дажбог. Усі ті три імена значать те саме, але, як здається, є у їх розумінні деяка ріжниця. Сварог — се соняшне світло і тепло, Дажбог — се родюча сила сонця, Хорс — се блискуча поява Бога, що пробігає небосклін.
⁵) Вирай — Той світ, призначений для померших душ. У ньому жили померші Діди мов на землі, на зеленій леваді, пируючи і співаючи. У Вираї панувала вічна весна, світло, тепло, веселість.
⁶) Отчич і Дідич — пан-володар з діда-прадіда.
⁷) Моран-Мара — уосіблення смерти, ночі, темряви.
⁸) Волхв — жрець. Перун — Бог грому, лискавки і бурі, а також війни.
⁹) Лада — богиня любови, уосіблення любовного чару і принади.
¹⁰) Купальна ніч — ніч на Купала, коли сонічний круг та сила сонця найбільші. У сю ніч пускали на воду вінки для вороження будуччини любовних пар та очищували товар і себе святим огнем. У сю ніч „змовлялися“ зі собою хлопці й дівчата.
¹¹) Катафракти — панцирні византійські їздці.
¹²) Тисяцький — намісник.
¹³) Велес — Бог пастухів і товару, а також торговлі і поезії.
¹⁴) Лати — панцир, броня.
¹⁵) Кесар — грецький цісар-імператор.
¹⁶) Гляди зам. 4.
¹⁷) Жальник — кладовище, де палили мерців на кострі. Плачки-жалібниці оплакували смерть небіщика, кости збірали у попільницю-урну з глини і ховали у могилі. У огонь кидали всілякі жертви, а й у могилу клали поживу та всіляке знадібя, якого померший міг потребувати у Вираї. По похороні відбувалася тризна, похоронний пир, при якому співали пісні, устроювали ігрища і різали когути на жертву помершому.
¹⁸) Тиверці — одно з руських племен, що жило у полуднево-східньому куті української території. Поляни сиділи у Київщині, на південь від них Уличі, над Припятю Деревляни, на захід від них Волиняни, або Бужани й Дуліби, на півночі Сіверяни.
¹⁹) Гречники — грецькі купці, або й Українці, які їздили торгувати у Царгород. Там мали вони цілий ряд ріжних полекш і привілеїв, а також особі заїздні доми на передмісті св. Маманта (святого Мами).
²⁰) Богатші люди могли мати у давній поганській Руси більше жінок чим одну. Видко одначе, що сей звичай був мало розповсюднений та обмежувався лише до деяких князів та найбогатших купців, бо устав сейчас після введення Христової віри майже зовсім.
²¹) Гл. зам. 17.
²²) Гл. зам. 4.
²³) Мал — деревлянський князь, який після смерти Ігоря убігався о руку княгині Ольги і на якому вона люто пімстилася.
²⁴) Гл. зам. 19.
²⁵) чревії — шкіряні черевики.
²⁶) Погани на Руси заселювали усю природу ріжними духами й демонами і любувалися у уосібленнях загальних понять. У воді жили біси, русалки та мавки, у лісі лісовики, у хаті дідьди й домовики, у болотах чорти. Силу добру зображав Білобог, силу темну Чорнобог, Морок, Змора і т. ин.
²⁷) Острог — двір, окружений частоколом, валом і ровом.
²⁸) Полюддя — збірання дані князем по волостях. При такому збіранні убили Деревляни великого князя Ігоря.
²⁹) Патрицій — титул достойника у Византії.
³⁰) Доростол — нині Сілістрія на Дунаї.
³¹) Переяславець — українська назва болгарського города Преслави (нині село Преслава).
³²) каган — хан, володар. Ся назва принялася опісля й у нас.
³³) конунґ — назва володаря у Варягів.
³⁴) Ярль — скандинавський князь.
³⁵) Протоспатарій — византійський полковник.
³⁶) Хрізотрікліній — золота палата византійських цісарів.³⁷) Гель — Пекло у Скандинавців. Норни — богині судьби.
³⁸) Гетеріярх — византійський ґенерал.
³⁹) Природну смерть називали поганські Ґерманці „соломяною“ і дуже її боялися, бо хто так помер, сей не йшов у рай Вальгалю, лишень на сумний, мрачний Нальштранд, т. зн. до пекла. Тому Ґерманці старалися гинути у бою, а варязькі старці отвирали собі жили, щоби при їх смерти плила кров.
⁴⁰) Азґард — місце пробування ґерманських світлих богів у Вальгалі. Богів сих звали Азами. Найзнаменитшими богами були Одін, Льокі і Тсор. Крім сього були ще у Ґерманців боги пітьми, Ніфлюнґи, які перебували у Ніфльгаймі, а дальше велетні і карлики. Перші з них се уосіблення сліпих, живлових сил природи, другі се творча сила, яка в укриттю перед велетнями копичить скарби у підземних печерах. Сі скарби се богацтво природи, яке Ази (лучі сонця) добувають на денний світ весною, убивши велетня снігу, що лежав на сих скарбах (Фафнір).
⁴¹) Гл. зам. 40.
⁴²) Див — злюче, неприхильне божество пітьми.
⁴³) Варяги карали трусів і зрадників смертію, кидаючи їх у гноївку під важку залізну крату.
⁴⁴) Стратіґ — византійський воєвода.
⁴⁵) Грецька напись на старих корсунських монетах. Значить: царствуючого Херсонезу.
⁴⁶) Гл. зам. 40.
⁴⁷) Гл. зам. 40.
⁴⁸) Гл. зам. 39.
⁴⁹) Болгари, ймення турецької орди, що підбивши славянський нарід, який жив на Дунаї, перейняли від нього культуру, мову, звичаї й обичаї, а надали їм своє ймення. Нечисленна орда розплилася у славянському морі й утворила лише боярську верству, яка зразу задержала ще деякі сліди свойого походження, але по якомусь часі і їх зовсім затратила. Ось чому Болгари славянський народ з турецькою назвою.
⁵⁰) По грецьки: Варвари тікають у город.
⁵¹) По грецьки: змилуйся!
⁵²) Корочун — найкоротший день у році, від якого соняшний круг знову побільшується. Є се свято народин сонця, яке з введенням Христової віри злилося зі святом Різдва.
⁵³) Хоть-и — жінка-дружина у староукраїнській мові.