Історично-географічний збірник/3/Історичний нарис територіяльного складу Полтавщини

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Історично-географічний збірник. Том III (1929
Історичний нарис територіяльного складу Полтавщини (М. В. Лятошинський)
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

М. В. ЛЯТОШИНСЬКИЙ.

ІСТОРИЧНИЙ НАРИС
ТЕРИТОРІАЛЬНОГО СКЛАДУ ПОЛТАВЩИНИ.

В IX сторіччі Полтавщина належала до Землі Сіверян та підлягала хазарам, потім ввіходила до складу Київського князівства рр. 884—989 (11—1—365)[1]), після того належала князеві Мстиславу Тмутараканському, пізніше він панує з Чернігова рр. 989—1036 (8—158; 12—48, 54, 59). Далі вона належить князівству Київському рр. 1037—1054 (16—2—14, 18), потім становить частину нового князівства Переяславського рр. 1055—1233 (16—2—46); знов опиняється в складі Київського князівства рр. 1234—1245 (20—149; 11—2—253), після якого над нею запановують Курські князі Юрій Ольгович та його син Юрій, відомі історії лиш на ім'я (15—4—220). Після них на Полтавщині бачимо знов князів власне Переяславських аж до 1320 р. (11—3—175; 10—473; 28—224), коли над нею запановує Литва (10—473). Але Переяславське князівство сягало на сході звичайно лиш по Сулу; просторінь між Сулою та Ворсклом увіходила до його складу тільки номінально, звичайно тут домінували степові кочовики, що їх відтісняли за Ворскло тільки найдужчі з князів Переяславщини (28—37).

За часів занепаду Полтавщини татарської доби (1239—1320) тут часами вже не існувало власного адміністраційного центру, що за нього був для неї звичайно Переяслав.

За доби литовської Полтавщина входила в склад Київського староства Київського князівства-намісництва (9—38, 40, 50; 11—4—69), з кінця XV сторіччя підлягає вже Черкаському староству Київського воєводства (19—247), з 1620 р. переходить у Переяславське староство того-ж воєводства (29—4; 3—58; 2—7—3—55), входячи в цьому старостві в повіт-посесію Миргородську (2—7—3—35).

З 1648 р., з Хмельниччини, в дійсності Полтавщина вже не підлягає цьому староству. Козацькі оселі виникають тут у XVII ст., коли вона становила частину полку Миргородського (до 1638 р.), а потім Переяславського (до 1648 р.), (11—8—1—285). В 1649 р. між багатьма новими полками утворюється Полтавський полк (5—159, 519). З 1654 р. Полтавщина ввіходить у склад Російської Держави.

Полтавський полк, як і инші, поділявся на сотні й склад його спочатку (1649 р.) був такий (22—1—724, 729).

1 Полтавська сотня, 2 Полтавська, 3 Полтавська, Кобеляцька, Балаклійська, Богацька.

Наприкінці 1649 р. в Полтавський полк увійшла більша частина Гадяцького полку, яка перейшла 1660 р. в Зіньківський полк. Отже склад Полтавського полку зароки 1650—1653був такий (27 — мапа; 22—1—724,725, 729):

1 Полтавська, 2 Полтавська, 3 Полтавська, Кобеляцька, Опішнянська, Богацька, Лукомська, Книшівська, Балаклійська, 1 Борківська, 2 Борківська, Подолківська, Рашівська, Лютенська, Кузьоминська, Ковалівська, Веприцька, Гадяцька, Зіньківська.

Далі 1654 р. в Полтавському полку утворюються сотні — Черкаська та Ст. Сенжарівська; сотні: 2, 3 Полтавські, Книшівська, Подолківська, Ковалівська, обидві Борківські тимчасово зникають, 1 Борківська та Ковалівська стали слободами та оселями без сотників, якими тоді перебували окрім них такі оселі: Білоцерківська, Решетилівська, Котелівська, Більська та Н.-Сенжарівська, але згодом з цих осель утворюються сотні й окрім того виникають нові (9—1888—7—102).

За роки 1660—1668 склад Полтавського полку був такий (22—1—724, 725; 27 — мапа, текст — 3; 40—91):

Полтавська, 1 Кобеляцька, 2 Кобеляцька, Білоцерківська, Богацька, Будищанська, Келебердянська, Яреськівська, Шишацька, Н. Сенжарівська, Білицька, Сокольська, Кишенська, Переволочанська.

До цих сотень поміж років 1669—1672 було приєднано з Зіньківсько-Гадяцького полку ще такі сотні (22—1—725, 726; 27 — мапа, текст — 3; 5—544):

Зіньківська,1 Опішнянська, Ковалівська, 2 Опішнянська, та з Чигиринського полку — Остапівська та Голтвянська. Отже склад полку в 1672 р. був такий:

Полтавська, Кобеляцька, Будищанська, Білоцерківська, Богацька, Ст. Сенжарівська, Н.-Сенжарівська, Білицька, Сокольська, Кишенська, Переволочанська, Келебердянська, Яреськівська, Шишацька, Зіньківська, Ковалівська, Опішнянська, Остапівська, Голтвянська.

Після 1672 р. і до кінця XVII ст. відбулися такі зміни: виникли нові оселі, сотні (22—1—721, 726, 729):

Нехворощанська, Маяцька, Царичанська, Китайгородська, Орельська.

За час до 1687 р. одійшли в Миргородський полк: Шишацька, Яреськівська, Білоцерківська, Остапівська, Голтвянська, Богачанська сотні; за час після 1687 р. сотні: Зіньківська, Опішнянська, Ковалівська одійшли в Гадяцькии полк. Отже наприкінці XVII ст. склад Полтавського полку був такий:

Полтавська, Кобеляцька, Будищанська, Ст. Сенжарівська, Н. Сенжарівська, Білицька, Сокольська, Кишенська, Переволочанська, Нехворощанська, Маяцька, Келебердянська, Царичанська, Китайгородська, Орельська.

На початку XVIII ст. додаються сотні: 2 Полтавська та Решетилівська (18—175; 27—3). В половині XVIII ст. виникає 3 Полтавська сотня (22—1—726; 39—84) і склад Полтавського полку перед скасуванням Гетьманщини в 1764 р. був такий:

1 Полтавська, 2 Полтавська, 3 Полтавська, Ст. Сенжарівська, Н. Сенжарівська, Царичанська, Китайгородська, Будищанська, Решетилівська, Кишенська, Орельська, Білицька, Сокольська, Переволочанська, Кобеляцька, Нехворощанська, Маяцька, Келебердянська.

З 1719 р. Полтавщина ввіходить у склад Київської провінції Київської губерні, а потім і ген.-губернаторства (40—143).

З вищеподаних сотень одійшли в 1764 р. в Новоросійську губерню в Дніпрянський пікінерський полк сотні: Ст. Сенжарівська, Н. Сенжарівська, Білицька, Сокольська, Кишенська, Переволочанська, Келебердянська, Нехворощанська, Маяцька, Царичанська, Китайгородська, Орельська, Кобеляцька, і за час 1764—1775 рр. полк перебував у складі сотень (29—12; 39—84; 17—11):

1 Полтавська, 2 Полтавська, 3 Полтавська, Решетилівська, Будищанська.

Потім 1775 р. вся Полтавщина входить в Дніпрянський пікінерський полк (штаб м. Кобеляки) Катерининської провінції Новоросійської губерні, що поділявся на такі роти (34—1—112; 17—166, 170):

1 — Сокольська, 2 — Кишенська, 3 — Переволочанська, 4 — Кобеляцька, 5 — Келебердянська, 6 — Кременчуцька, 7 — Власівська, 8 — Полтавська.

Але одночасно зберегався поділ на сотні та існувало полкове управління принаймні до 1783 р., коли ліквідуються ці обидва полки та утворюється новий 10-й Полтавський легкокінний полк (30; 34—1—160).

Далі Полтавщина становить окремий Полтавський повіт Катеринославської губерні Катеринославського намісництва (34—1—147, 158; 34 — 2—4). За цей час відомо за існування (1795 р.) округ (30): Тахтаулівської, Петрівської, Решетилівської, Полтавської, Супрунівської, Диканської та Ст. Сенжарівської. З 1797 р. цей повіт увіходить у Малоросійську губерню, що за її центр був Чернігів (17—169). В цьому-ж році утворюються так звані волості (1—2—119). Відомо за існування таких волостей Полтавського повіту, 1800—1801 рр. (30): Петрівської, Супрунівської, Ст. Сенжарівської, Диканської, Полтавської та Сторожо-Штурмівської.

В 1802 р. утворюється окрема Полтавська губерня, що ввіходила в Малоросійське ген.-губернаторство, центром спочатку була Полтава (4—41), потім Харків був центром цього ген.-губернаторства (31 — 46). Склад волостей Полтавського повіту мало не з часу заснування губерні і до половини XIX ст. був такий (1—2—121, 140):

Полтавська, Диканська, Супрунівська, Мачуська, Решетилівська, Сторожівська. В 1802 р. губерня складалася з таких. 11 повітів (4—30): Полтавського, Кременчуцького Хорольського, Золотоніського, Лубенського, Гадяцького, Переяславського, Пирятинського, Прилуцького, Роменського та Голтвянського. З 1803 р. було ще створено такі 5 повітів (17—162; 4—30): Костянтиноградський, Зіньківський, Миргородський, Лохвицький та Кобеляцький останній замість ліквідованого Голтвянського повіту. В складі цих 15 повітів губерня перебувала по 1919 р.

Після половини XIX ст. в складі Полтавського повіту зникають тимчасово волості Полтавська та Диканська (35, ст. 7 по 21). В 1865 р. існували такі волості (6):

Першозванівська, Жуківська, Головацька, Площанська, Чутівська, Баляснівська, Ковалівська Плоська, Милорадівська, Гавронівська, Решетилівська, Лизаветинська, Василівська, Диканська, Демидівська.

За час 1865—1868 р. зникають волості: Першозванівська, Милорадівська, Жуківська, Гавронівська, Головацька, Плоська, Ковалівська, утворюються: Полтавська, Свинківська, Щербаківська, Васильцівська, Братешківська, Мачуська, Ст. Сенжарівська, Супрѵнівська, Тахтаулівська, Байрацька, Микольська. Отже за роки 1868—1872 склад Полтавського повіту був такий (14—15; 23—105):

Чутівська, Васильцівська, Площанська, Микольська, Супрунівська, Демидівська, Баляснівська, Лизаветинська, Василівська, Тахтаулівська, Щербаківська, Диканська, Полтавська, Братешківська, Байрацька, Ст. Сенжарівська, Решетилівська, Свинківська, Мачуська.

Далі 1873 р. утворюється нова волость Кам’янська (14 — ст. 12 та 25), а з 1876 р. ліквідується Свинківська волость (23—117) і утворюється знов Першозванівська (23—117). Між 1876 та 1883 р. ліквідується Піщанську волость, що існувала небагато часу (36—2; 23—117). Після поданих змін з 1883 р. по 1892 р. змін ніяких не було. За роки 1877—1882 ще існувала Руновщанська волость (32—1 — тдб. 8).

В 1894 р. утворюється знов Руновщанська волость (13—19), в 1896 р. ліквідуються Кам’янська та Щербаківська волості (24—1897 р.— таб. 3; 13—22).

Отже склад волостей Полтавського повіту на початок XX ст. був такий (37): Руновщанська, Василівська, Чутівська, Першозванівська, Васильцівська, Лизаветинська, Братешківська, Решетилівська, Демидівська, Площанська, Ст. Сенжарівська, Тахтаулівська, Байрацька, Піщанська, Мачуська, Баляснівська, Диканська, Полтавська, Супрунівська, Микольська. Такий він був без змін за роки 1901—1921.

З 1919 р. до 1921 р. із складу Полтавської губерні ввіходили до нової Кременчуцької губерні такі повіти (25): Кременчуцький, Хорольський, Золо-/ тоніський, Переяславський та Лубенський. Тоді Полтавська губерня складалася з повітів:

Гадяцького, Зіньківського, Кобеляцького, Конградського, Лохвицького, Миргородського, Пирятинського, Полтавського, Прилуцького та Роменського..

У 1922 р. Кременчуцьку губерню зліквідовано. За роки 1923—1925 Полтавська губерня поділяється вже на округи та має такий склад: округи — Золотоніська, Красноградська, Кременчуцька, Лубенська, Полтавська, Прилуцька та Роменська (26; 38—8).

З 1923 року Полтавська округа поділяється на такі райони (26; 38—8):

Білицький, Білоцерківський, Диканський, Зіньківський, Китайгородський, Кобеляцький, Ковалівський, М. Перещепинський, Мачуський, Н. Сенжарівський, Опішнянський, Решетилівський, Руновщанський, Супрунівський, Чутівський, Шишацький, Піщанський (Баляснівський).

У 1925 р. зліквідовано райони (21—7; 38—9): Білицький, Ковалівський, Китайгородський, Супрунівський, Мачуський. Окрім тих, що залишалися, утворено нові райони (21—7; 38—9): Велико-Бучківський, Грунський, Зачепилівський, Карлівський, Кегичівський, Котелевський, Красноградський, Машівський, Нехворощанський, Полтавський, Рублівський, Сахновщанський.

Отже з 1926 року до 1929 р. Полтавська округа складається з таких районів (21—7):

Баляснівськйй, Білоцерківський, В.-Бучківський, Грунський, Диканський, Зачепилівський, Зіньківський, Карлівський, Кегичівський, Кобеляцький, Котелевський, Красноградський, М.-Перещепинський, Машівський, Нехворощанський, Н.-Сенжарівський, Опішнянський, Полтавський, Решетилівський, Чутівський, Рублівський, Руновщанський, Сахновщанський, Шишацький.

У 1929 р. зліквідовано райони: В.-Бучківський та Баляснівський (33).



РЕЄСТР ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ[2]

1. Арендаренко, Записки о Полтавской губерніи.

2. Архивъ Юго-Западной Россіи.

3. Астрябъ, Старая Полтавщина и столѣтняя тяжба Марковичей со Свѣчками (Труды Полтав. Арх. Комиссіи, VIII).

4. Бучневичъ, Записки о Полтавѣ.

5. Бантышъ-Каменскій, Исторія Малороссіи.

6. Бодянскій, Памятная книжка Полтавской губ. 1865 г.

7. (Бодянскій), Реестръ Войска Запорожскаго.

8. Барсовъ, Очерки русской исторической географіи.

9. Владимірскій-Будановъ, Передвиженіе южно-русскаго населенія въ эпоху Богдана Хмельницкаго („Кіевская Старина“).

10. Грушевскій М. С., Исторія Кіевской Руси.

11. Грушевський М., Історія України-Руси,

12. Голубовскій, Исторія Сѣверской Земли.

13. Ежегодникъ Полтавскаго Губ. Земства 1895 г.

14. Журналъ экстр. эасѣданія Полтав. Уѣздн. Зем. Собранія 21—23/I 1869 г.

15. Карамзинъ, Исторія Государства Россійскаго.

16. Квашнинъ-Самаринъ, По поводу Любечскаго синодика (Чтенія Общ. Ист. и Др. Р. 1873).

17. Китицинъ, Кобелякская старина (Трудьі Полтав. Арх. Комиссіи, IV).

18. Козаченко, Історичні часи на Полтавщині (Збірн. „Полтавщина“, II).

19. Любавскій, Областное дѣленіе Литовско-русскаго государства.

20. Ляскоронскій, Исторія Переяславской земли.

21. Матеріали до опису округ У.С.Р.Р. Полтавська округа [опрацювання скану]

22. Максимовичъ, Сочиненія.

23. Отчеты Полтавской Уѣздн. Земской Управы Полтав. Уѣздн. Зем. Собранію (перша посилка на 1872 р., останні — на 1876 г.

24. Отчетъ о состояніи земской медицины въ Полтав. уѣздѣ 1897 г.

25. Отчет Полтав. Губерн. Экономсовещания на 1/X 1921 г.

26. Обзор сельского хозяйства Полтав. губ. 1923 г.

27. Падалка, Карта казацкихъ полковъ.

28. Падалка, Прошлое Полтавской территоріи.

29. Пясецкій, Полтавщина въ XVI ст. (Полтав. Епарх. Вѣдом. 1897, № 17).

30. Полтав. Кр. Істор. Архів, фонд „Полтав. Казенная Палата, ревиз. сказки“, за відпов. роки.

31. Павловскій, Полтавцы.

32. Переселенія изъ Полтавской губ. въ 1861—1900 гг.

33. Робітник Полтавщини (газета) 25/IV 1929, № 67.

34. Скальковскій, Хронологическое обозрѣніе исторіи Новорос. края.

35. Списокъ населенныхъ мѣстностей Полтавской губ. 1862 (данныя 1859 г).

36. Сборникъ по хозяйственной статистикѣ Полтав. губ. 1883, т. II, Полтавскій уѣздъ.

37. Список волостей У.С.С.Р. (вид. Ц.С.У. У.С.С.Р. 1921).

38. Статистичний довідник на Полтавщині 1925.

39. Шафонскій, Описаніе Черниговскаго Намѣстничества.

40. Щербина, Кіевскіе воеводы и губернаторы (Чтенія общ. Нестора Лѣт., VI).




  1. В посилках на джерела (реєстр поданий в кінці статті) — перше число визначає джерело, друге число — сторінку, в разі трьох чисел покликання подано на джерело, том та сторінку, в разі чотирьох — на джерело, том, книгу тому та сторінку.
  2. Крім друкованого, використано ще й недрукований матеріял.