Історичні джерела та їх використання/1/Про скорочену публікацію документів

◀ Нумізматика в темах давньої історії східнослов'янських племен

Історичні джерела та їх використання. Випуск №1 Про скорочену публікацію документів (В.П. Місюра)

Українська археографія в XVII–XVIII ст. ▶

В. П. Місюра

Про скорочену публікацію документів

Одним з найскладніших і найгостріших питань, які постають перед публікаторами документів нової доби, є питання про те, як і які документи із тієї величезної кількості вже нагромаджених треба публікувати. В наших правилах публікації майже немає вказівок на те, які документи відбирати для повного й вірного висвітлення теми, при умові, що повністю їх опублікувати неможливо.

Ці питання виникають майже перед кожним публікатором документів нового часу, і вони шукають шляхи їх розв'язання. Одним з них є так звана скорочена публікація документів. Останнім часом вона привертає все більшу увагу публікаторів^[1].

Мета даного повідомлення — розказати про деякі узагальнення практики скороченої публікації документів, зроблені на основі досвіду публікаторської роботи Закарпатського обласного державного архіву. Вміщувані в збірнику документи публікатор повинен піддати глибокому всебічному аналізу. З величезної кількості документів треба відібрати такі, які б глибоко й всебічно висвітлювали тему.

Дійсно наукова публікація вимагає, щоб документи публікувались в їх сукупності, взаємозв'язку, щоб висвітлювані в документах події показувались в їх розвитку і щоб ні один момент, який характеризує ту чи іншу подію з того чи іншого боку, не був опущений, замовчаний публікатором, інакше публікація втрачає своє наукове значення.

Необхідно відзначити, що при відборі документів для публікації треба завжди керуватися принципами об'єктивності і партійності.

Ми говоримо, що публікація в межах своєї теми повинна бути повною. Це означає, що жоден документ не повинен лишатись поза увагою. Цього, на нашу думку, можна завжди досягти. Слід лише, в залежності від розміру, змісту й різновидності як публікації в цілому, так і кожного документа зокрема, вибрати відповідні для кожного окремого випадку прийоми передачі документа.

Щоб не помилитись, слід взяти всі документи в сукупності, оцінити відношення до публікації і цінність кожного документа зокрема, тобто вирішити, як мусить бути використаний в публікації кожний окремий документ. Для цього треба розчленувати документи на розділи, виділити окремі події, питання, предмети і т. д., а потім проаналізувати кожну групу і кожний документ окремо.

Готуючи публікацію «Боротьба трудящих Закарпаття за соціальне та національне визволення і возз'єднання з Радянською Україною в період тимчасової і часткової стабілізації капіталізму», Ужгород, 1961, складачі мали у своєму розпорядженні кілька тисяч документів, з яких в кращому разі можна було опублікувати кількасот. Була проведена велика підготовча робота по відбору матеріалів для кожного розділу й окремого питання.

Для прикладу візьмемо таку історичну подію, як розстріл мирної робітничої демонстрації в Сваляві 3 серпня 1924 р., під час відзначення міжнародного антивоєнного дня. Виходячи з розміру публікації і значення цієї події, їй відводилось не більше ¾ друкованого аркуша. Обсяг же документів, які її висвітлюють, становить понад 25—30 друкованих аркушів.

Під час вивчення цієї вузької групи документів, співставлення відбитих у них фактів і подій, аналізу їх змісту було встановлено, що є лише кілька документів, які найповніше узагальнюють подію, причому зміст їх не повторюється. Такі документи були опубліковані повністю. З усіх інших взято тільки те, чого немає у вузлових документах. Форма передачі невузлових документів має бути обрана у залежності від обсягу і цінності нового матеріалу, який є в них. Такі частини цих документів, які не повторюються у вузлових документах, на нашу думку, поряд з вузловими повинні друкуватись, як це і передбачають правила, у вигляді витягів.

Бувають випадки, коли лише маленька частина або окремий абзац чи навіть фраза такого документа додає щось принципово нове. Такі частини документа, звичайно, необхідно використати. Це найзручніше буває зробити у вигляді примітки-цитати. Чому примітки, а не окремого витягу? Тому, що витяг буде сам по собі незрозумілий. Примітка-цитата буде пов'язана з текстом документа, доповнюючи його.

Але як бути, коли окремі зернята нового, що не відбито у вузлових документах, розпорошені у великій кількості значних за обсягом документів, які ні опублікувати, ні процитувати не можна? Всі відомості з таких документів треба зібрати, згуртувати за якоюсь ознакою, пов'язати із змістом вузлового документа і передати їх у примітці. Особливо доцільно скорочено передавати документи у вигляді примітки-цитати чи примітки-коментаря тоді, коли вони є викладом поглядів, оцінок, наслідків подій.

У правилах публікації досить детально викладається методика складання хронік до збірників, які, за правилами, розглядаються лише як довідники, використання яких повинно допомогти читачу краще орієнтуватись у матеріалах збірника.

Хроніки, складені в Закарпатському облдержархіві до серії збірників під загальною назвою «Шляхом Жовтня», виходять за ці рамки. Складачі підходили до цього не тільки як до створення хронологічного довідника, а й як до однієї з форм скороченого викладу документальних джерел. У зв'язку з цим вони додержувались таких правил. У хроніку включались насамперед відомості про події, пов'язані з датами, а також відомості про події, дати яких не мали самостійного довідкового значення. Інакше кажучи, деякі статті довідника можна розглядати як дуже короткий, даний в хронологічній послідовності виклад документів, що не ввійшли у збірник. Наведемо приклад. Документи збірника і відповідні статті хроніки розповідають про масові щорічні демонстрації і мітинги у багатьох селах і містах Закарпаття. Але поряд з цим дається така стаття: «1 Травня 1925 р.— В Хусті поліція дубинками розігнала першотравневий мітинг трудящих, організований комуністами (ф. 15, оп. З, од. зб. 1598, док. 10)». Ця стаття не має самостійного довідкового значення. Вона використана головним чином для викладу і введення в науковий обіг окремого документа, що не знайшов відображення в інших частинах збірника.

Типовою у цьому відношенні є й така стаття хроніки: «5—6 липня 1925 р.— В мм. Ужгороді, Хусті, Солотвині та інших багатьох населених пунктах Закарпаття відбувалися збори протесту проти звірячого вбивства жандармами робітниці Капостової в м. Береговому (ф. 29, оп. З, од. зб. 423)». У дуже узагальненому вигляді зроблено виклад змісту цілої одиниці зберігання, яка містить багато різних документів — донесень поліції і жандармерії, листування та ін. Але сама по собі вона не має самостійного значення в хронологічному довіднику, оскільки вміщено більш важливу вузлову дату — дату вбивства.

Введення в науковий обіг нових документальних джерел у вигляді хроніки дуже просте і зручне як для публікатора, так і для читача. Такі хроніки допомагають читачу не тільки добре орієнтуватись у подіях, а й швидко знаходити ті документальні джерела, які його цікавлять.

Тому при виборі форми скороченої передачі документа завжди слід давати перевагу хроніці. Лише тоді, коли весь документ або частина його не пов'язані з конкретним історичним фактом або подією і немає хронологічної ознаки, треба шукати і форми скороченої публікації.

Виклад і розмір статті хроніки залежить насамперед від її призначення. Якщо це має бути довідка, то вона мусить бути якомога коротша, містити саму суть того чи іншого факту або події. Прикладом цього може ібути така стаття: «6 вересня 1925 р.— В м. Мукачевому відбулась конференція Закарпатської крайової організації КПЧ». Розширювати її не варто, бо в збірнику публікується ряд документів про цю конференцію.

Якщо стаття хроніки має скорочено передати документ, її можна подати ширше. Наприклад, така стаття: «13—20 серпня 1925 р.— В с. Чинадієвому при спробі адміністрації знизити заробітну плату на 20% застрайкувало 70 робітників деревообробного заводу. Внаслідок страйку робітники добились підвищення заробітної плати (ф. 63, оп. 2, од. зб. 552, арк. 25)». Деталізація у даному випадку виправдується тим, що про дану подію нічого не говориться в документах збірника. Крім того, зміст цілої трупи документів вдалось передати у чотирьох рядках.

У практиці публікаторської роботи часто доводиться зустрічатись з так би мовити паралельними за змістом документами, тобто такими, характер висвітлюваних подій і фактів в яких однаковий, але стосуються вони різних місць, осіб, часу і т. д. Навіть тоді, коли є більш-менш узагальнюючий документ, вони мають інтерес для дослідника. Такі документи слід групувати за певними ознаками і передавати у вигляді переліків, списків, таблиць і т. п. У тому разі, коли такі документи містять цікаві для опублікування цифри, їх слід групувати і публікувати у вигляді статистичних таблиць. Пояснимо це на такому прикладі. В архіві збереглись сотні донесень органів влади про хід першотравневих зборів, мітингів, демонстрацій на Закарпатті в минулому. Оскільки зміст таких документів аналогічний, він може бути доведений до читача шляхом публікування кількох найбільш характерних з них. Важливі дані про кількість учасників мітингів, зборів, демонстрацій, що йшли за соціал-демократичною, народно-соціалістичною і комуністичною партіями в різні роки, вибирались з багатьох документів і були згруповані в таку статистичну таблицю:

Кількість учасників у першотравневих демонстраціях і мітингах, організованих різними партіями

Назва міст	Назва партій	Кількість учасників
		1930 р.		1931 р.		1932 р.		1933 р.		1934 р.
		демонстрації	мітинги	демонстрації	мітинги	демонстрації	мітинги	демонстрації	мітинги	демонстрації	мітинги
Ужгород	Комуністична Соц.-демократична Народно-соціалістична	400 200 -	500 200 65	465 220 -	500 600 115	800 200 -	3000 300 -	560 365 310	600 370 410	775 300 360	900 350 500
Мукачеве	Комуністична Соц.-демократична Народно-соціалістична	275 - -	300 - -	650 360 -	700 300 100	1000 - -	2000 150 -	975 576 -	1000 600 90	902 326 -	800 300 60
Берегове	Комуністична Соц.-демократична Народно-соціалістична і т.д.	600 200 -	1400 350 -	400 470 -	800 680 -	700 850 -	2000 1800 -	439 200 -	800 250 -	890 180 -	2000 1500 -

Другий приклад. При підготовці збірника документів про реакційну роль церкви на Закарпатті дуже важливо було показати прибутки духівництва. Але узагальнюючого документа не було. Тому вирішили використати матеріали перепису прибутків, проведеного правлінням уніатської єпархії по кожній парафії окремо, які складали кількасот справ. На основі їх був складений ряд таблиць. Одна з них наведена на стор. 172.

Великий простір для скороченої передачі документів має, на нашу думку, передача їх у формі діаграм, графіків, схем, карт і т. п., що краще сприймається читачем. Для складання діаграм використовувались найрізноманітніші за формою і походженням документи. Головна вимога, що ставиться до таких документів, — це їх безумовна точність і наявність числового й фактичного матеріалу. Підготовка їх вимагає великої, копіткої дослідницької праці, але результати виправдують себе.

Закарпатським архівом зроблена спроба підготувати діаграми до збірника «Таємне стає явним», Ужгород, 1961 р. На основі детального вивчення багатьох різноманітних за формою і розміром документів підготовлено ряд діаграм, які показують у порівнянні: землеволодіння священиків і селянські, грошові Прибутки священиків Свалявського округу від виконання релігійних обрядів у 1896 р. (форінтів)

№№ пп.	Назва парафій	Весь прибуток	За ве дення метрич них записів	Вінчання		Виводки	Похорони
				років	хазяїв		дорослі	діти
1. 2. 3. 4. 22. 23.	Солочина Сент Миклош Сольва Мартонка ........... Фелше Верецке Суско	107,50 178,50 139 80,27 114,50 79,50	38,50 20,50 9 7,70 3150 10,0	- 8 6 7,57 - 7,50	24 24 24 12 25 14	28 44 30 18 28 16	26 50 40 18 40 14	21 32 30 17 18 17
	Всього На одного священика	2202,97 95,7	121,9 5,3	76,57 3,4	459,0 20,1	520,5 22,7	57,9 25,2	429 18,7

Державний архів Закарпатської області, ф. 151, оп. 17, од. зб. 1049—1051.

Місце таких таблиць, звичайно, в додатках до збірника.

прибутки перших і заробітки сільськогосподарських робітників, видання теологічної літератури і видання науково-природничої, кількість священнослужителів на Закарпатті з одного боку і учителів, бібліотечних, наукових і медичних працівників і т. д.— з другого.

В офіціальній статистиці відсутні дані прр земельну власність служителів церкви як юридичних осіб. Тому для діаграм були використані непрямі матеріали поземельної книги, управління по проведенню земельної реформи і ряд інших. З них вибрані відповідні дані про розміри землеволодінь священиків, поміщиків і селян по категоріях і в середньому на одне господарство. Одержані цифри передані графічно. Зважаючи на складність підготовки діаграм, доцільно їх робити не з другорядних, а з вузлових питань теми.

Документи, зміст яких дублюється, втрачають для дослідника інтерес і можуть цікавити хіба що джерелознавця або археографа. Лише з цього погляду такі документи повинні бути охарактеризовані у відповідному місці передмови.

Загальним правилом для всіх скорочених форм публікації документів — приміток, хронік, таблиць, карт, діаграм — повинно бути повне і точне посилання на джерело, звідки вони запозичені.

Щодо питомої ваги скорочених форм публікацій у збірниках, то, на нашу думку, ніякого правила тут не може бути. Все залежить від теми, складу документів й інших причин. Можливі випадки, коли скорочених форм передачі документів зовсім не буде або буде дуже мало. Але можливе й таке, коли скорочені форми складатимуть половину або переважну більшість всієї книги, а то й самостійне видання. Прийняті в правилах публікації обмеження обсягу приміток перешкоджають сміливіше практикувати скорочені форми публікації.

Немає сумніву в тому, що використання усіх можливих прийомів скороченої публікації дозволить довести до читача велику кількість документів. Це дозволить також дати комплекс документів, уникнути суб'єктивізму у їх підборі, від чого значно зросте науковий рівень публікацій, їх об'єктивність.

В. П. Мисюра

О сокращенной публикации документов

Резюме

Огромное количество документов по истории нового времени и ограниченность возможностей их издания поставили вопрос о создании новых форм публикации.

Наряду с полной публикацией так называемых узловых документов содержание большей части второстепенных или дублирующих друг друга документов может быть передано в виде извлечений, хроник, таблиц, схем, диаграмм, карт, перечней и пр. Выбор формы зависит от характера документов и содержащихся в них сведений. Методика обработки должна быть подчинена тому, чтобы в самом сжатом и удобном для использования виде были пущены в научный оборот все сведения, относящиеся к тому или иному историческому факту или явлению.

——————

1. 3. К. Звездин, Об использовании документов в научно-справочном аппарате сборников, журн. «Вопросы архивоведения», 1960, № 6; В. А. Кондратьев, Важный вид научно-справочного аппарата к документальным изданиям, журн. «Вопросы архивоведения», 1959, № 1.