ЖИТЄ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПІД ВЛАДОЮ АВСТРІЇ.
Під владов старих Габсбурґів
Було тяжко жити,
Та все легше як в Росії,
Під московським гнетом.
Йосиф Другий видав патент
І зменшив панщину,
Нове дав оподаткованє
Дбав про сельську ниву.
Будував також і школи,
Унїверситет у Львові,
В нїм і в краю признав право
Українській мові.
Та із доброї нагоди
Й так не скористали;
Лихі часи наступили
І се відобрали.
Насьмівались з своєй мови
Таки сини рідні,
Не бачили сили й краси
Тої мови.... — бідні!
Та побачив се Шашкевич,
І іскру любови
Що в нїм тлїла до народу
Роздув в ріднім слові.
Він дав почин до розвою
Руси в Галичинї;
Його словом скріпляєть ся
Сей розвій до нинї.
В тисяч вісїм сот сорок осьмім
Конституцію дано,
А в кілька день (в третім маю),
Панщину знесено.
Стало легше тепер жити
Руському народу,
Щоб в просьвітї взмагати ся,
Заснували “Раду”.
Вже небавом виходила
“Галицькая Зоря”,
І товариство “Матиця”
Несли лїк на горя....
Без зрадників й тут не було,
Що своє кидали
І московським наганячам
Нарід продавали.
Та не вмер дух український.
Дїло раз зачате,
Народовцї, як Качала
Вміли придержати.
Дух просьвітний взяв розміри
По всїй Українї:
За кордоном, в Галичинї
І на Буковинї.
|
