Перейти до вмісту

Історія дослідження та питання антропогенного використання печер Бучацького району

Матеріал з Вікіджерел
Історія дослідження та питання антропогенного використання печер Бучацького району
Володимир Добрянський
2017
Джерело: Добрянський В., Історія дослідження та питання антропогенного використання печер Бучацького району // Подільський регіон… Виклики XXI століття (Географічні аспекти); Матеріали Всеукраїнської Науково-практичної конференції (м. Тернопіль, 25 квітня 2017). — Тернопіль : Крок, 2017. — 66–73 с.
В. К. Добрянський
dobryanskj-arheolog@ukr.net
Тернопільське відділення наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка,
с. Нагірянка, Чортківський р-н, Тернопільська обл., Україна
Історія дослідження та питання антропогенного використання печер Бучацького району

Печери завжди приваблювали людину, адже їхні загадкові лабіринти завжди навіювали людині якусь містику, таємницю й були надійним оберегом для її захисту, порятунку, безпеки та сакральним місцем релігійного світогляду. Тому не дивно, що такі природні утворення були в використанні — у якості тимчасових або постійних жител; споруд для захисту від ворогів та укриття в негоду; камер до зберігання запасів їжі; некрополі та культові споруди (святилища, каплиці, церкви).

Завдяки своєму географічному розташуванню, на території Тернопільської області знаходиться найбільша чисельність печер в Україні. Цьому фактору посприяли великі поклади гіпсів, завдяки яким виникли карстові форми рельєфу. Вони найчастіше простежуються у південних регіонах області — особливо на терені Борщівського, Заліщицького та Чортківського р-нів, що розташовані межиріччі річок Провалу—Джурина—Душі—Серету—Нічлави—Збруча, які є лівими допливами Дністра.

За спелеологічним районуванням дана територія належить до Подільсько-Буковинської карстової області та Придністровсько-лівобережного карстового району [9, с. 5–10]. Тобто, Подільсько-Буковинська карстова область розташована у південній частині.