Автобіографичні новелі (Червоний вінок, 1919)/Так я себе пригадую вперше

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Автобіографичні новелі
Андрій Заливчий
1. Так я себе пригадую вперше
Одеса: Видання Окруж. Комит. Херсонщини У. П. С.-Р. К., 1919

[60]

1. Так я себе пригадую вперше.[ред.]

Сіра півтьма навкруги. Повітря неначе складається з чорних і білих крапель; ці краплі дріжать, одні тихо спускаються вниз, другі підіймаються вгору без системи, без порядку. І навкруги нічого, крім напівсірого світла, крім білих і сірих крапель повітря.

Довгі товсті, нові, дубові балки, збиті навхрест, чотирьохкутні, гарно обстругані. І вздовж і впоперек балки, — багато, без краю багато. І вся ця система важких дубових хрестів неначе б то рушиться вгору, неначе б то пливе вниз; але разом з тим неначе б то повертається, — ні з чим зрівняти. І все неначе б то стоїть; не рушиться, не підіймається, не спускається.

На одному з перехрестів звичайно товстім, звичайно широкім, гарно обтесанім гарно обструганім лежу я. І немає мені форми. Я не людина з руками й ногами і не звір, і не щось подібне до рослини, — щось невловиме, безформене, безбарвне. Я бачу, не маючи очей, я чую, не маючи вух; я почуваю стиск душі і тугу, не маючи серця, грудей, я думаю без голови. Безформена маса зі всіми людськими чуттями.

[61]

Я дивлюся вниз в чотирьохкутний просвіт між балками і нічого не бачу крім ще сіріщого, ще темніщого повітря. Вгорі, навкруги нічого не видко, крім сірих і білих крапель; вони то спускаються вниз, то підіймаються. Я з тугою знову оглядаюсь навкруги, дивлюся вниз і знову нічого не бачу, крім сірих і білих крапель повітря.

Перехрестів балок безмежно далеко, безмежно багато. І на одному з них лежу я. На важкому дубовому хресті. І сіро, темно і важко навкруги. І важко душі.

Підіймаються і спускаються сірі й білі краплі повітря. Неначе б то крутяться, підіймаються й знову спускаються велетенські дубові грати… І ні з чим зрівняти: неначе й стоять нерухомо. І так — без кінця, без краю…

Так я себе пригадую вперше.


Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у всьому світі.


Цей твір перебуває у суспільному надбанні у всьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1927 року і автор помер щонайменше 100 років тому.