Археологічна минувшина Київщини/Попередні уваги
| Археологічна минувшина Київщини Попередні уваги |
Реєстр використаних друкованих та недрукованих матеріялів ▶ |
|
|
Тії географічні кордони, що я їх надав Київщині й в мойому начерку її археологічної минувшини, й на моїх мапах, не відповідають жадним політичним чи адміністраційним кордонам. За справжню Київщину я визнаю лише тую територію, яку зрошують річки, що по них мешкали деревляни та поляни. Звісно, тії племена становлять головну підвалину, з якої повстала ціла сучасна людність нашої Київщини. Суміжних районів по-за межами басейнів тих річок я свідомо не торкався, бо перш за все в археології вони ще замало досліджені. Тільки на півдню та на південь-заході я залишив у загальних рисах кордони старорежимної губерні. Сюди тяглася полянська колонізація, бо з природнього боку ця територія подібна до решти Київщини. Здається, мапи ствердили правдивість цієї моєї гадки.
Ні в короткому нарисі археологічної минув шини Київщини, ні на докладених до нього мапах я не міг навести цілого матеріялу, що його посідає сучасна наука. Перш за все завадили тому короткість нарису та невеликість мап. Але й склад матеріялів, що вони в значній мірі не відповідають сучасним науковим вимогам, стоявши у тій справі на перешкоді, може, ще більш од розмірів начерка та мап. Українська археологія завсіди перебувала в занедбаному стані. Тому, крім невеличкої купки фахівців, розкопи на Вкраїні провадили чи просто шукачі старовинних речей, придатних задля продажу, чи в ліпшому разі більш-менш освічені дилетанти. Через те більшість здобутих їми матеріялів переховується по музеях без жадних наукових дослідів про них, ба навіть часто-густо без порядного опису. В разі-ж є й опис, то часто-густо з ним нічого доброго не зробити. Більш за все в справі наукового вивчення нашої археології зробили німці. Але вони залежать од надрукованого матеріялу, бо музейні збірки не всім приступні задля особистої праці над ними. Таким чином і в них справа не може посуватися як слід. В кожному разі й в нарисі, й на мапах я намагався відзеркалити стан сучасного археологічного знаття й накреслити тії проблеми, що воно висунуло в справі вивчення археологічної минувшини Київщини. Тая-ж причина примусила мене відмовитися від однієї загальної мапи й замість того розкласти весь матеріял по декількох окремих мапах. З того-ж приводу я відкинув думку про вироблення спільних зазначок однакових задля всіх мап. Рівень сучасного археологічного знаття є значно вищий від колишнього. Тепер наука студіює такі питання й висуває попереду такі подробиці в нашій археологічній минувшині, що про них колишні дослідники часто-густо майже не згадують або й зовсім мовчать. Тому поясніння графічних зазначень я подаю зосібна на кожній мапі. Гірше стоїть справа що-до літературних вказівок. Через брак місця міг я зробити посилки тільки на деякі праці, використані лише задля порівнянь. Так само майже не наводжу в реєстрі літератури видань, наведених проф. В. Антоновичем в його мапі Київщини. Тільки задля небагатьох відбиток з рідких у Київі видань я зробив вийняток і навів їх теж у мойому реєстрі. З загальної літератури, що торкається й инших місцевостей, наводжу лише найголовніші праці, особливо, приступніші задля читачів, що мешкають на Київщині. З новіших закордонних дослідів наводжу тільки такі, що я їх міг використати особисто. Назви розвідок, надрукованих по велетомових виданнях, наведено тоді, коли подані в них матеріяли використано в нарисі у великій мірі й тії матеріяли мають велику вагу при досліді того чи иншого питання. При різноманітності думок серед вчених у якій-будь справі подано декілька назв дослідів. Взагалі, мусів деколи обмежувати бібліографічні вказівки такими творами, де подано велику бібліографію. Щиро дякую за допомогу в цій праці К. М. Антоновичевій, В. Є. Козловській та П. П. Курінному. А за її надрукування щиро дякую Українській Академії Наук і зокрема її Невідмінному Секретареві акад. А. Е. Кримському.